Весілля

Далія і далі б сиділа в екіпажі обдумуючи слова тітоньки але її з роздумів витягнув злий голос матері яка скаржилася і жалілася на те що в неї така неслухняна донька.

  Наречена зрозуміла що треба все ж вилізти з екіпажу до гостей. Ступивши на землю за допомоги Софі, яка допомогла їй спуститися зі східців Далія помітила що людей не було, матінка десь ділася тому вона була на одинці з сестрою.

  Вона знову відчула ком в горлі від розуміння що ось ось вийде заміж за незнайомця. З роздумів її витягнув звук дзвонів з церкви, це був знак що церемонія почалася. Вона поглянула на сестру яка всміхнулася їй говорячи цим що все буде добре. Але Далії так не здавалося.

  З церкви вийшов пан Вільям, який по за сумісництву був батьком Далії. Він всміхнувся до доньки, на його обличчі читався сум. Порівняно з матір’ю Далія мала гарні відносини з батьком, хоч він часто був у від’їздах. Софі ввічливо привіталася, в останнє глянула на сестру й попрямувала до церкви.

  Батько обережно взяв доньку під руку і вони попрямували за Софі. З кожним кроком серце билося все швидше, а ком ставав все вище.

  Далія боялася що коли вона зайде до церкви одразу ж втратить все, дім, батька, Софі і Адама, все що було їй дорогим. І ось брама відчинилися перед нею, і вона побачила купу поглядів спрямованих на неї, від цього ставало ще складніше поводитися спокійно. Йдучи вперед її не покидало погане передчуття, страх і слова тітоньки Елізабет в екіпажі. Про що вона говорила, про який порятунок?

  Було стільки запитань на які Далія не мала відповідей.

  Останній крок і вона вже стоїть перед священиком, рука батька вислизає з її руки, і ось вона сама стоїть під вінцем. Але чому вона одна, хіба наречений не має бути вже тут. Далія почула тихі перешіптування і від цього нервувала ще більше.

  Раптом брама знову відкрилася і в них зайшли двоє людей. Жінка середніх років і доволі симпатичний парубок.

  Ось і він, той з ким Далії доведеться провести подальше життя. Вирішила вона дивлячись на хлопця який наближався.

  Жінка стала збоку щось говорячи священику, а парубок на диво не став напроти Далії. Він повернувся до гостей і проголосив.

— Ми дякуємо всім за те ще прибули на весілля це дуже важливий день для нашої родини. Але повинен вам повідомити що церемонії не відбудеться.

  Після цих слів приміщенням пішов шепіт і розмови. Але Далії було не до них, вона не розуміла що відбувається.

  Парубок прокашлявся звертаючи на себе увагу і продовжив.

— Ми чудово розуміємо ваше збентеження і просимо вас пробачення через такі обставини. Але мій кузен дуже зайнята людина в якої немає змоги витрачати час на такі речі. Тому пані Далія просто відправиться зі мною в маєток мого кузена де буде жити. Просимо ще раз вибачення за такі обставини.

  В церкві здійнявся галас, мати щось кричала до парубка він вів себе спокійно не дивлячись на невдоволення.

  Але Далія стояла як мрець, вона побіліла як крейда опустивши руки. Вона не слухала що говорять навколо, в неї в голові була лиш фраза «Відправиться зі мною в маєток…». От і все, ось що це було за погане передчуття весь день, їй доведеться покинути рідну домівку через якогось чоловіка.