Розділ 1

-Вже темніє. Мені скоро йти, а ми ніяк не можемо закінчити цю гру, - зітхаю, в черговий раз приймаючи до своєї колоди карти, які не можу побити.

-Розслабся. Гра ще не закінчена, а значить  ніхто не покине моєї кімнати, доки не отримаємо переможця, - велично посміхнулась платинова блондинка, і поклала переді мною червового валета.

-Ха! – вигук видався голосним і я переможно кладу на валета червову даму. – Ось так! Нарешті мій хід.

Платинова блондинка – моя подруга Лана, лукаво підняла ліву брову.

-Тож ходи, - в її голосі прозвучала неприхована іронія.

Кожної суботи ми з подругами грали в карти. Захід проводився вдома у Лани, яка жила неподалік від мого будинку. Зазвичай ми замовляли піцу або ж смажили чіпси і обов’язково запивали їх вишневою колою. Особливим етапом гри була перемога тому що саме переможець отримував головний сектор приз – бажання. Коли бажання загадано - переможений повинен виконати його. Ще жодного разу за всю історію нашої дружби, невиконаних бажань не було. От і зараз головне не схибити.

Ще дві мої подружки Оля та Марина сиділи поряд і мовчки спостерігали за тим хто ж з нас двох отримає верх. Сподіваюся, що обидві тримають кулачки за мене, а там хто його знає.

-Пікова семірка.

-Яке щастя, - ліниво посміхнулась Ланка, і повільно опустила на карту козирного хрестового туза.

-Почекай в мене є, - активно ворушусь шукаючи в колоді туза.

-Марно подружко. В мене не залишилось карт.

Завмираю на місці, спершу вирішила, що мені це почулось, але все рівно повільно підіймаю очі і помічаю виставлені долоні Лани, які вона тримала на рівні своєї голови. Карт дійсно не було.

Приречено зітхаю.

Я програла.

-Невже це сталося? Гра завершена, - щасливо скалилася Ланка.

-Твоя взяла. Загадуй, що ти там хочеш загадати, - розчаровано кидаю карти у стопку, і пригнічено опускаю плечі.

Бажання Лани зазвичай дуже специфічні. Їх неприємно виконувати. Так одного разу вона загадала щоб Марина сходила на побачення з хлопцем, який під час розмови плюється наче лама. А по завершенню побачення – палкий і тривалий поцілунок на прощання. Після виконання Марина з огидою на обличчі пів дня не вилазила з душу зі щіткою в зубах, і відмовлялася йти на контакт.

Цікаво, що ж чекає мене?

Ми з дівчатами переглянулись. А Лана тим часом самовдоволено дістала з кишені шортів заздалегідь підготовлений папірець і протягла мені. Боячись доторкнутися, начебто папір розжарений – обережно хапаю двома пальцями та розгортаю. Деякий час вивчаю написане і підіймаю на Лану переляканий погляд.

-Ні, - приречено заплющую очі.

-Відмови не приймаються, дорогенька.

-Ти здуріла? Чому саме він?

-А чому б і ні? – серйозно поглянула на мене Лана і виразно підняла брову.

-Ні, - негативно кручу головою, підриваюся з підлоги і стрімко вилітаю з кімнати. – Нізащо!

-Бажання все рівно треба виконати або ж твоє життя буде зіпсовано! Я особисто про це подбаю! – прокричала вслід мені Лана і поглянула на подруг. – Їй точно буде гаплик якщо відмовиться. Гру скінчено дівчатка. Пора по домівках, - сплеснула в долоні вона.

Коли Марина з Олею піднялися на ноги, Оля наважилася відкрити рота:

-А що було написано на папері? Яке бажання ти загадала? Ліля так швидко покинула кімнату, що я навіть отямитися не встигла.

Лана незворушно смикнула плечами, повільним кроком підійшла до вікна і відкривши шторку мовила:

-Протягом цілого місяця Ліля повинна зустрічатися з Максом Сміттярем. А в кінці гучно розірвати стосунки.

Марина з Олею переглянулись.

-Але ж в Лілі є Вадим, - отетеріла Марина. – Ти повинна зважувати всі ризики, коли загадуєш бажання. Цей трюк добре зіграв би на мені чи Олі адже в нас немає хлопців. Але Ліля… Це жорстоко з твого боку.

Лана схилила голову набік.

-Хто програв тому всі шишки. Бажання – закон. Контекст неважливий.

Олю гидливо пересмикнуло.

-Навіть за відсутності хлопця, я не стала б зустрічатися з Максом. Фе!

-Виконане бажання понад усе, - повторила Лана.

-Стосунки з Максом можливі тільки якщо я застрягну в паралельному всесвіті, де він буде єдиним чоловіком. Вибач Лано, - Оля теж швидко покинула кімнату, залишивши Марину разом з блондинкою.

*

Вечірнє небо грало темними відтінками акварелі. На годиннику о пів на десяту вечора. І осіння прохолода вересня ще не пробирала до кісточок. Дівчата щойно перейшли до одинадцятого класу. Це був їхній останній рік в школі. Товаришки з дитсадка зовсім скоро опиняться по різних куточках країни, де їхня дружба зійде нанівець та залишиться приємним спогадом. Але поки що тривожних сигналів розриву ще не було.

Геть збивши подих, Оля змогла мене наздогнати, а порівнявшись пішла поруч.

-Лілю не звертай уваги. Ти ж знаєш Лану. Якби я могла виконати бажання за тебе, то неодмінно зробила б це.