* 7 *

Так! Потрібно щось вигадати, і бажано швидко, щоб нас усіх тут не пов'язали і не відвели до в'язниці. Ну якщо тут така існує.

- Міль, вилазь вже, - сказала я, підійшовши ближче до троля, що з нещасним виглядом сидів у фонтані.

На звук мого голосу він повернув голову і вкрився густим рум'янцем. Ну що ти робитимеш!

- Міль, давай! Застудишся там!

Молоденький неохоче підвівся і побрів до бортика.

Водночас до нас під'їхав начальник стражників, якого супроводжували ще два такі ж ельфи.

- Це ви тут безладдя влаштовуєте? - насунувся на нашого волосатика, але я була вже напоготові.

- А чого вони всі дивилися на нього! - закричала, відчайдушно жестикулюючи. - Чого ця недогризана фурія стала на нього кидатися? Що він, найгірший, чи що? Чому його у крадіжці звинуватили, якщо він просто взяв розглянути?

Товариш при виконанні подивився на мене зверху вниз і так і завмер з відкритим ротом. Ну що, ніколи нормального бюсту, чи що, не бачив? Зрозуміло, що моя четвірка, підперта корсетним кроєм рожевого плаття, зараз і сліпого могла вразити. Але ж не наповал!

- То ми це...

- Так от і розберіться, чому насідають на невинних! Чому та багетина на нього стрибала!

- Ми... Так, пані! - пропищав цей вухатий драник на коні. І складалося враження, що це я зараз у два з половиною рази вищий за нього. Ех, мужики...

- От і добре, - сказала, трохи заспокоюючись. - А нашому хлопчику дайте спокій.

Але стражник, зовсім не звертаючи уваги на мокрого й нещасного Моля, дивився тільки мені за корсет. Ну що ти робитимеш! Треба, мабуть, плащ якийсь купити. Або кофту. Цікаво, чи тут такі продаються?

- Сіль, де старший? - запитала я найрозумнішого з трійці, що стояв поруч і не вступав у полеміку.

- Так цю поніс, дияволицю, - кивнув у бік проходу, куди кілька хвилин раніше пішла парочка.

Дияволицю?..

Тепер зрозуміло, звідки вона має такі замашки!

Я різко розвернулась і майже прожогом кинулася рятувати старшого. Шукати довго не довелося. Тому що на крики, які видавала ненормальна чурчхелла, знову почав збиратися натовп.

Розштовхавши всіх ліктями, я увірвалася до першого ряду глядачів і побачила абсолютно епічну картину. Невгамовна торговка, звиваючись на плечі у Боля, била його по спині, дупі і маківці. Коротше, туди, куди діставала. А той стояв і так само, як і Міль, терпів побої. Але й не відпускав злісну тітку.

- Біль, давай вже, втихомир її і підемо, - спробувала я докричатися крізь фонтан лайки, що виблискував з дияволиці.

Біль, мабуть, все ж таки почув мої слова, перехопив свою ношу зручніше і...

Зі всього розмаху човпнув її по відстовбурченій вгору філейній частині...

На мить запанувала нечувана досі тиша. А потім ринок оголосив нелюдський крик, від якого в мене почали кришитися зуби.

Ось молодець наш хлопчик! Гарно заспокоїв...

Але старшенький не вгамувався, і, розмахнувшись ще раз, приклався до другої половини м'якого місця худої продавчині. А потім, мабуть, для закріплення ефекту, міцно човпнув втретє.

І, дивна річ, після третього ляскання ця курка замовкла...

Але!

Радіти було явно рано. Бо за мить пізніше завив сам Біль. Виявилося, фурія вкусила його за спину і так і продовжувала впиватися зубами у шкіру старшого.

Так, супротивники виявилися гідними один одного.

Озирнулася по сторонах у пошуках допомоги, але довкола побачила лише відвідувачів ринку, які, втомившись сміятися, трималися за животи та боки. Ось їм смішно, а тут хлопчика треба з біди рятувати.

Біль нарешті перестав кричати і опустив злюку на землю. Жінка виглядала пристойно пом'ятою, але бойовий блиск в очах не зменшився ні на грам.

І тут наш волохатий Окіст зробив таке...

Та-ак-е-е-е...

Схопив диявольське поріддя у спідниці в оберемок і... поцілував...

Публіка навколо вибухнула радісними криками. Народ свистів, тупав, улюлюкав...

А я просто відкрила рота з подиву, коли невгамовна шпала спочатку трохи посмикалася в могутніх обіймах бородатого велетня, ну, мабуть, для пристойності. А потім обняла його за шию спочатку однією, а потім і другою рукою...

Ось правду кажуть: кожній тварі по парі. Мабуть і такій... панночці знайшовся чоловік...

Відчула, як мене за рукав потягли, і, обернувшись, побачила Соля і дівчинку, а за натовпом - мокрого молодшого і начальника охорони, що поспішав, тримаючи за поводи свого коня.

- Ходімо, - сказав Сіль резонно і посміхнувся. - Їм зараз не до нас...

Та я й сама розуміла, що вони не маленькі, розберуться.

Але ось іди ж ти...

***

Розвернувшись, підійшла до наскрізь мокрого Моля, який уже почав цокотіти зубами. Зрозуміло, купання в холодному фонтані, а потім прогулянка на свіжому повітрі не особливо сприяють зігріванню. Хоч би не застудився. Йому б теплу ванну. У нього ж немає грілки на весь зріст, як у його противниці.

Сама посміхнулася своїм думкам, згадавши, як лихо Біль нейтралізував розлютовану фурію. Щоправда, виходить, до кожної жінки можна знайти підхід. Наш Біль пішов шляхом найменшого опору.

- Міль, - звернулася я до забіяки-невдахи. - Намисто треба повернути.

Молоденький знітився ще більше і, згідно з традицією, пішов багряними плямами.

- Сіль, скажи, а чого вони так дивилися на нього? - задала питання, яке цікавило мене з самого початку.

- Та просто тролів у нас не люблять, - відповів начальник варти, вклинюючись у розмову. - Вважають, що вони злісні, злодійкуваті та тупі...

Тут він озирнувся на середнього, що стиснув кулаки, а потім - на спину, що той розпрямив, і став одразу на голову вище молодшого брата.

- Ну, загалом, не люблять, так...

І коли обидва брати зробили з двох сторін по кроку в його напрямку, терміново спробував згладити незручність.

- Але не всіх... звичайно... Ні-ні, точно не всіх!

Останні слова він говорив дуже голосно, для переконливості киваючи головою.