Обліки почуттів

ЗМАРНІЛЕ ЖИТТЯ

Отямся під гіпнозом самоти —
думка була, тож говори.
Таке життя буває раз — в ніколи,
то виговори його ж інколи.

Тьмяніє серце,
очі засипає,
спіткнешся вперше —
душа тіло покидає.

Під гіпнозом ти ще тут,
зі мною у цій грі.
Ховаєш згорток губ —
ти боїшся бути у пітьмі.

Грали, танцювали силуети
в очах потрісканих твоїх,
в руках, яких тримали пістолети —
я відчувала біль в думках своїх.

я, ти — ми всі маріонетки ,
які вальсують в ритмі всього життя,
котрі мають свої жменьки,
складні характери — як купа сміття.

Подобається

#1426 в Різне
#251 в Поезія

Відредаговано: 01.10.2025