кінець 19

Осінні вулички життя —

це не нудьга геть зовсім,

це щирість мого каяття,

що розпочне цей розділ.

Де поміж рядками,

з котрих слів,

життя заплутане загадками —

читаючи їх, хтось взяв і з'їв.

Переглядаючи життя серіали,

заплутались, погасли всі екрани.

Роки життя ось так і пролітали,

кожен із них — міняються плани.

Лиш осінь лишається одна,

а очі стають ще більш сумніші.

Вона чекає, поки забере її пітьма,

так барви стають ще світліші.

Я так втомилась бути тут сама

і грати, що є для вас насправді:

ніби чорна пляма в вашому житті,

та бути чесною у вашій правді.

Я чую, що кому болить,

коли не в змозі розказати про біль.

Спочатку добре панство, потім валить —

на рані моїй будує сіль.

Коли погано стало,

до кінця граю.

Коли забагато — вам завжди мало,

потрапила в жорстку зграю.

Якою б не була слабкою,

з терпіти, з мовчати я зможу все.

Не дати перегоріти своєму болю —

не варте того, що мене зітре.

Бути красивою для всіх —

фальшива гра.

Бути доброю для всіх —

кривава боротьба зла.

Мої очі — розбитий фарфор.

Вже не вип'єш із них чаю,

бо в них ти вже став фантом

та додався в цю всю зграю.

Ніхто не зрозуміє мій ланцюг думок,

коли передбачаю моменти долі.

Бо зажену себе в куток —

і виплутатись не маю волі.

Знаю, маю багато помилок,

які ніби мають чомусь навчити.

Ніби я маю поганих звичок,

в результаті яких мене поб'ють.

Велика кількість блістерів

не в змозі зупинити внутрішню біль.

Та тривожність серед берегів

переросла у хронічну цвіль.

З кожним страхом

я йду не боятись.

Яким би це не було крахом —

тоді я від нього не зможу сховатись.

Помилка мого життя —

знайти глибоку долю,

що знає сенс в моїх почуттях,

не кричить в моїх думках до болю.

Це все написане між рядками,

було згоріле у листах прощань.

Так само розкидане між кутками —

слова розтрощених обіцянь.

Останній день осені —

завтра вже зима.

А душа моя ще жива,

я лишаюся лише одна.

Якщо так судилось

бути самою одною ось так,

життя само собою крутилось

в ритмі з серцем в такт.

Не хочу впізнавати любов

без розмови душ, переплітання очей.

Така душа налита вином —

кому не буде в моїй душі гаряче?

Знаю — не потрібна нікому,

читаючи, можливо, зрозуміло.

Зупиняючи картати себе рік тому,

розумію, що нікому це не розуміло.