Я дійсно хочу вмерти.
Цікаво, що буде тоді?
Тоді зникнуть мої болі,
щоб сльози мої кудись втекли.
Чи хтось згадає?
Буде шукати?
Когось злякає?
Хто буде про мене думати?
Та я не знаю
сенс життя,
чого дійсно я бажаю —
картаю себе кожного дня.
Якщо я все одно лежатиму
чи дріматиму в могилі,
таки когось чекатиму
при цій тихій годині.
Все-таки, можливо, хтось кохав,
за мене колись таки страждав,
від злого завжди ховав,
та все-таки з собою не забрав.
Я вже не відчуваю — я вже вмерла,
буду дивитись на вас з небес.
Земля мене вже стерла.
Не забудьте, де лежу серед вересу.
Я дякую всім, що хтось тут був
в житті моєму та у серці.
Та сміх мій ще не забув,
проводячи зі мною літні дні.
Відредаговано: 01.10.2025