Не знаючи ти робиш мені біль.
Не знаєш багато чого про мене—
словами сиплеш на рану сіль,
кричиш на душу стомлену.
Говориш: я — ніби ганьба,
буденні ставиш запитання.
Я — ніби з'їла з горсток багна.
Це не секрет — це вже звикання.
А тут моє життя тебе цікавить.
Чи знаєш про мою замкненість?
Можливо, хоче щось таки виправить —
сумління в мені викликає залежність.
Я хочу тобі зізнатись,
але боюся причинити біль,
щоб цієї миті не діждатись
і знову не ковтати у собі цю сіль.
Боюся людям завдавати біль,
Хоч вони робили мені безліч разів.
Не хочу в людях розвивати цю цвіль,
Щоби не відчували на собі цих всіх жахів.
Відредаговано: 01.10.2025