Від народження — дані очі,
які з часом довіряти перестав.
Якими б не був погляд охочий —
він щороку замерзав.
Лиш очі бачили красу в мороці:
Кришталик та зіниця — дані мені —
втопились лиш у творчості,
у картинах, котрі майоріли в житті.
Не знав цей погляд болю, зради —
лиш зараз бачать правоту.
Не бачили тоді чиєїсь втрати —
лиш зараз полюбили самоту.
Наразі очі — це потріскана порцеляна,
Це тріщини, це біль моя.
Вони не плакали — вона так запевняла,
не бачать в собі того шва.
Очі хочуть бачити красу в людині,
яких не бачили вони —
побачити океан на вершині,
побачить світло у пітьмі.
Відредаговано: 01.10.2025