Обліки почуттів
В замурованій стіні
У повні пустоті —
залишилась серед руїн,
знаходжусь в суцільній глухоті,
де є купа мурованих стін.
Тут холодно, сирістю пахне,
дотики пальців печуть.
Там троянда у вазі в'яне,
вітри такі, що мене зметуть.
Я в зруйнованому замку
волію знайти тишу.
Можливо, багато чого збагну,
а як ні — віддамся душевному ритму.
Спів солодки ллється
вітром, полем та лісом.
Кожне слово між ними в'ється —
біль горіла моїм співом
Горіла попелом тліла,
грілась біля камінну.
Я трохи сп'яніла...
Коли ж себе кращу зустріну?
Сонце в очі, теплий ранок,
вмилась та причепурилась.
Маю думки та кільки обіцянок —
колишня любов мені снилась.
По дорозі мчу у ліс —
зібрати вранішню росу,
що впала знеба на траву.
Самотньо якось, а на душі так легко —
я серед квітів та садиби.
Мені добре, куди б мене не несло.
Чому зазнала життєвої помилки?
Сльози є та будуть —
я себе можу так згубить.
Все одно я буду в смутку —
яка не зможе полюбить.
Втямила на самотині:
люстерко треба хвалить.
Біль не приховаєш у вині —
йди туди, де тебе годинну ждали.
Відредаговано: 01.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
