Розділ 6: Новий день

Ранок. Хоча груди снігу й вкривають усе місто, сонячні промені, які пробиваються крізь вікно до моєї кімнати, такі ж сліпучі, як і влітку. Найважчою частиною досліду є онлайн. Тепер, щоб збільшити свій вплив на об'єкт та її життя, мені доводиться вести гру одразу за кількох героїв, кожен з яких має свій стиль життя і розклад, а тому з'являється в мережі лише коли може. Наприклад, зараз хлопець об'єкта ще спить, тому заходити на його сторінку не можна. Вона пильно стежить за його онлайном, завжди точно знає, коли коханий ліг спати, і щоранку вітається, чекаючи на відповідь за кілька годин, коли зазвичай прокидається він.

Вчорашня зрадниця - теж сова, і, хоча вона вже вибула з досліду, назавжди залишивши життя об'єкта, підтримувати життя сторінки все ще треба, адже увага моєї піддослідної і досі прикута до неї. Натомість кращий друг, профіль, з якого ще влітку почався мій дослід, завжди прокидається рано, тепер йому саме час поринути в інтернет-життя. Як і очікувалось, тут вже чекало повідомлення від подруги. За час спілкування вона давно припинила бути психологом, натомість взявши роль пацієнта, повністю відкрилась йому. Я не помилився, думаючи, що саме кращому другові дівчина довірить своє горе. Втрата подруги виявилась болючою. Тепер їй необхідна підтримка й порада, тож вона їх отримає, але усе це було лише щоб підготувати ґрунт для єдиного повідомлення. "Тобі варто припинити шукати золото на смітнику" - порадив друг і завершив цим нову фазу плану. Усе заради впливу на неї. Мій об'єкт не має контактувати з іншими, тому і небезпеку пошуку нових друзів довелось ліквідувати, хай навіть так жорстоко. Зате біль добре навчає - вона засвоїла урок і вийшла з усіх груп для пошуку. Все йде за планом.  Місяць назад для мого досліду вдало підвернулась її сварка з групою подруг, завдяки якій після тривалої дискусії мені і моїм сторінкам вдалось переконати об'єкт обірвати з ними усі зв'язки. Так і сталось. Поступово вона втрачає своє коло спілкування, але навіть не помічає цього, адже в неї все ще є кілька друзів, моїх ляльок. Вплив на життя об'єкта з кожним днем все більший, як і передбачалось. Люди - соціальні істоти, їм постійно потрібне спілкування, а тепер вона - майже повністю ізольована, а тому - залежна. Заспокоїти зламану болем втрати дівчину - нелегке завдання, однак мені відомо, як це зробити. Вже багато разів я зіштовхнувся з такою ситуацією. Як же все таки досліди над об'єктами зламали мою особистість... Іноді мені навіть стає моторошно від того, ким я став. Мій образ, маска, що приховує справжнє обличчя, сповнена співчуття й турботи, він щиро бажає допомогти їй подолати сум, однак насправді я зовсім нічого не відчуваю. В моєму серці вже давно порожньо. Почуття людей, їхній біль і сум, закоханість стали для мене грою.

Десята. Саме час прокинутись і совам. На сторінці обранця мого об'єкта, як і зазвичай, вже чекало радісне привітання, надіслане ще зранку. Йому вона вирішила не розповідати про те, що сталось, напевно, щоб не засмучувати. Об'єкт намагався завжди і для всіх мати вигляд сильної, життєрадісної дівчини, для якої не існує труднощів. Певною мірою, вона лицемірила, обманювала, хоч і з добрих намірів. Лише кращому другові вдалось зламати її кам'яну стіну, розкрити справжню вразливу й чуттєву натуру.

За вікном знову сніжить. Маленькі уламки замерзлих білих хмар плавно кружляють, опускаючись на землю, приховуючи її бруд під чистим білим покровом. Багато хто радіє цьому, однак не я. Поки снігопад продовжується, я не вийду з дому. Сніжинки обліплюють одяг, взуття, проникають в найвразливіші місця і тіло тремтить від їхнього холодного дотику. Ненавиджу сніг.

Об'єкт пише своєму хлопцеві так, ніби нічого не сталось, в її поведінці тепер навіть я не можу прочитати сум. Варто віддати цій дівчині належне: вона чудово приховує свої переживання, коли це необхідно. Однак я все одно знаю правду, всю правду про неї...