Розділ 2: Червоне і Чорне

Хоча кафе "Червоне і Чорне", назване на честь улюбленої книги власника, і знаходилось в маленькому, колись забутому всіма й закинутому приміщенні, вдале планування робило його просторним і затишним. Була б моя воля, саме тут, серед маленьких столиків, м'яких чорних крісел і книжкових полиць, я б провів решту свого життя.

Спершись руками на високу стійку, на відвідувачів терпляче чекав завжди усміхнений сивий старий, наче вирваний зі сторінок народної казки: широкі вуса, блакитні глибокі очі, густі брови... Як і зазвичай, він привітався й запитав, чого я бажаю, хоча і сам чудово знав відповідь. Тут я буваю часто і завжди замовляю одне і те саме: "Червоне і Чорне", візитна картка одноіменного кафе, та улюблений десерт - Наполеон.

Задумливий погляд провів мене до столика в кутку, де я сиджу зазвичай. Навіть спиною я відчув його, дивне несвідоме розуміння, що хтось пильно спостерігає. "Червоне і Чорне" завжди залишалось місцем для відпочинку душі, де в повній тиші можна почитати та насолодитись найкращим у місті чаєм, тому багато людей тут ніколи не було. Сучасна молодь зацікавлена інакшими закладами, подібні тихі й непримітні місця не приваблюють її.

Одна мить і телефон знову в моїх руках. Соціальні мережі чудово допомагають перебороти очікування: пишеш людям, читаєш їхні повідомлення і знову відповідаєш. З цікавим співрозмовником діалог може тривати вічно, лише втручання реальності здатне розірвати його. Хоча частіше людина швидко вичерпує себе, розкривши все, що могло бути цікавим. Саме тому я завжди в пошуку нових випадкових знайомих, вони - об'єкти мого вивчення. Лише на етапі пізнання людини вона може бути цікавою. Зазвичай, далі спілкування зводиться до обговорення буденних проблем. Нудьга. Насправді, усі люди нудні, але, перш ніж знову в цьому переконатись, з кожним новим об'єктом я проводжу декілька цікавих днів. Перший день спілкування завжди найкращий: незнайомий, не вивчений об'єкт зазвичай не має довіри, але будь-яке слово, навіть спроба приховати щось, дає нову інформацію. З бідних крихт, що кидає мені об'єкт, а також з отриманих раніше знань будується моя уява про нього. Я вже багатьох вивчив і завжди точно знаю, що потрібно казати. Навіть зараз я спілкуюсь з дівчиною, що пише про себе в чоловічому роді. Колись я б назвав це цікавим, але тепер я певен, що швидше за все вона просто не задоволена своєю зовнішністю і схильна до самокритики навіть тоді, коли на це немає причин. А причиною усього, насправді, найчастіше є важкі відносини з батьком, або братом ще в дитинстві. Таким людям потрібна постійна підтримка, але вони не здатні дати нічого натомість. На щастя, мені від них нічого й не треба. Об'єкти, подібні їй, вже добре вивчені мною, таких чимало... Тому і вона, з її багатим, як вона думає, внутрішнім світом, мені повністю зрозуміла, хоча й старанно намагається приховати свої переживання.

Відчуття повного контролю над ситуацією захоплює. Я пишу їй і знаю наперед, що вона відповість; щиро радію, коли моя правда, і по-дитячому посміхаюсь, спочатку навіть не помічаючи цього. А тим часом в мій особистий простір проникає мила дівчина з рожевим волоссям і таким самим щиро радісним обличчям. В її усмішці я бачу старого власника кафе, який постійно рятує мене від особистого пекла. Не дивно, адже цей світлий ангел - його онука. Замовлення нарешті на рубіново-червоній поверхні стола. В такого ж кольору скляній чашці хвилюється від нещодавнього руху чорний чай і сяє, переливаючись барвами заходу сонця, а поряд, на яскраво-жовтій тарілці, мій десерт, наче золотий світанок. Я подякував і посміхнувся, цього разу ввічливо і стримано. Щойно заварений чай ще занадто гарячий, з ним варто бути дуже обережним. Тому я знову берусь за телефон, щоб час минув швидше.

Дівчина з низькою самооцінкою повністю замкнена в собі, загадка для всіх, хто б міг познайомитись з нею. Така таємничість приваблює, привертає увагу й викликає цікавість, адже допитливість - слабке місце кожної людини. Однак, для мене вона - відкрита книга, тому останній дослід з цим об'єктом, який міг би бути для мене хоч трохи цікавим, це повністю розкрити її, прочитати. Мало хто помічає це, але сторінка в соцмережі може розповісти дуже багато: смаки в музиці, за якими часто можна зробити деякі висновки про особистість, спільноти, що можуть розповісти все про її інтереси, записи й фотографії, кожна деталь шепоче мені відповіді про те, що простодушна дівчина думає, що змогла приховати. І, хоча ми зовсім небагато переписувались, мені вже відомо про неї майже все. Залишилось лише скласти разом цей захопливий пазл і спостерігати за її реакцією. Що може подумати людина, коли незнайомець раптово знає все? Вона шокована й налякана настільки, що навіть не може цього приховати, чим тільки підтверджує, що кожне слово в моєму короткому аналізі особистості об'єкта було правдивим. Мене переповнює щирий захват. От чай і схолов.