Чеховська рушниця

Правила у Зоні ті ж самі, що і на Великій: якщо на Кордоні лежить артефакт, значить, десь на Болотах він тобі знадобиться. Якщо Дегтярьова відправили шукати якийсь там “Об’єкт 74”, значить, потрібен він не тільки Дегтярьову.

Так і трапилося, що полковник, компанію якому склав Вовк, підійшов до Смітника якраз тоді, коли бійці Біса змалювали росіян, яких вів якийсь сталкер.

Шустрий (а ми вже знаємо, що це був він) у старі добрі часи пройшов би на Агропром прямо через стоянку техніки. Але щодо того, чи радий буде Біс пропустити військових, був зовсім не певен. Хоч це були і не українські військові (а Біс, ходили чутки, мав нелади із законом на Великій), але бандитів він теж не поважав. А з бандитами, як вже зрозумів Шустрий, його клієнти мали значно більше спільного, аніж йому би хотілося.

— Біс Шустрому, Біс Шустрому, прийом.

Motorola, за допомогою якої він на аналоговому каналі намагався вийти на Біса, озвалася:

— Шустрий, здається, ти ведеш декого, кому ми не раді.

— Біс, у мене не було вибору.

Після паузи рація з шипінням відповіла:

— Підходь, поговоримо.

Звісно, капітан Фєдосєєв не відпустив його самого, і тому Шустрий підійшов до шлагбаума у супроводі одного з солдатів. Він не завдавав собі клопоту розрізненням їх: у захисних костюмах і масках вони всі виглядали абсолютно однаково.

— Шустрий, ти, здається, знайшов собі нового хазяїна? Нічого ніде не тисне, все окей?

Шустрий знизав плечима:

— Не те щоби я мав багато вибору.

Біс осміхнувся:

— Не перший день я тебе знаю. Певен, що грошеняток тобі насипали щедро. Вірно?

Шустрий не відповів.

— Тільки подумай добре: мертвому гроші ні до чого, а вони тебе навряд чи залишать живим.

— Бісе, це вже мій клопіт. Як я вже казав, вибору у мене нема.

— Добре, ближче до діла. Що вам потрібно?

— Прохід і ночівля.

— А взамін?

Нарешті озвався росіянин, який склав компанію Шустрому (хоча правильніше буде сказати “конвоював”):

— Знаешь, хочешь не хочешь, а мы теперь здесь хозяева. Давай не усложнять друг другу жизнь.

Щодо того, що росіяни стануть хазяїнами у Зоні, Біс мав великі сумніви. А от навколо неї, здається, влада була вже у їхніх руках, і це був сильний аргумент, який довелося проковтнути. Тому росіяни отримали безпечний прохід і місце для ночівлі на півночі стоянки.

Шустрий, на відміну від москалів, знав, що Біс поставив їх живим щитом між собою та бандитами, але вирішив не заперечувати. Та і у бандитів у ці дні були, мабуть, важливіші справи.

Якби Шустрий був трохи більш спостережливим, він би зауважив серед сталкерів військового у нацгвардійській формі, у погляді якого добре читалося, що від ідеї домовитися з новим представниками закону він не у захваті. Якщо Дегтярьов був чеховською рушницею, що висить на стіні у першому акті, то Нацик — це патрон, на кулі якого у другій дії викарбували ім’я.

Чого Шустрий не міг помітити аж ніяк, то це того, що вночі, за кілька годин, до табору Біса з півдня підійшли двоє вже знайомих нам сталкерів. Годину потому двоє вже знайомих нам сталкерів покинули табір.

Рушницю було заряджено.