Частина перша

ОБИРАЮ ТЕБЕ

Ви вірити в те, що напередодні Нового року збуваються всі мрії. Ніна теж не вірила. Якось не траплялося їй так, щоб вони справджувалися так швидко і легко, мов за велінням долі. А тут на тобі, здійснилося.

Не те, щоб Ніна марила вийти заміж, але, що правду таїти, хотіла. І не дивно. Їй 25 років. Вона самотужки підняла на ноги свою сестричку після раптової смерті батьків, подбала про її освіту, можна й про себе подумати.

Та чомусь Ніні не весело. Перед нею на колінах стоїть молодий успішний чоловік і пропонує одружитися, а їй від туги та розпачу сльози на очі навертаються.

Зі сторони це, мабуть, ідилічна картина кохання: дівчина плаче, хлопець обнімає. І все б добре, якби не одне але: дівчина плаче від розпачу, бо мріє опинитися в обіймах іншого, того, хто стоїть зовсім поруч і схвильовано на неї дивиться.

А все так гарно починалося.

Ніна з Марком познайомилася півроку назад і навіть не думала, що у них щось вийде. Тай, якщо на чистоту, не хотіла, щоб вийшло. Але чи то планети так зійшлися, чи хлопець настирливим був, але якось несподівано їхня дружба переросла у щось значно серйозніше.

Марк завжди був добрим та чуйним до Ніни, намагався зрозуміти і виправдати будь-які її вчинки. А що ж Ніна? Ніні було приємно, що такий вродливий і не бідний хлопець упадає за нею. Вона почувала себе з ним впевнено та захищено.

Але бували вечори, коли їй не хотілося бачити його, бо інколи він був страшенно нудним. Завжди такий правильний, серйозний  Марк не був готовий до різних авантюр, тай не любив їх. А радісна зірвиголова Ніна не хотіла спокійного, розміреного життя, а якогось збуджуючого драйву, адреналіну в крові та вогню в погляді.

Навіть працюючи вчителем, Ніні хотілося пригод. Лише тоді їй здавалося, що так вона живе повноцінним своїм життям, а не як їй диктують люди.

Лише один раз в житті їй трапилася людина, котра поділяла її погляди, прагнула пригод та веселощів як і вона. Але їм не судилося бути разом, бо надто багато перешкод стояло на їхньому шляху.

Весь світ, всі люди, здавалося, були проти цього зв’язку. Звісно, хто ж таке бачив, щоб вчителька зустрічалася з випускником школи. А вони все-таки потайки бачилися, таємно переписувалися, поки одного дня хлопець просто не зник, залишивши свою дівчину з думками та здогадками наодинці.

5 років різниці - це ніби й не великий віковий розрив. Та до чого тут роки, коли йдеться про справжнє кохання. Як вона, молода вчителька просто із-за студентської лави, могла не помітити його, гордості всієї школи і підкорювача дівочих сердець. Вона помітила його одразу і лише згодом зрозуміла, наскільки він важливий їй.

А він, здається, уваги навіть не звертав. Доки на День Валентина на шкільній дискотеці не запросив її на танець. Ніна, вальсуючи з ним, чомусь хвилювалася. А що учні, а що вчителі подумають, і про що з ним розмовляти.

Але кароокому Вадиму було байдуже до її хвилювань. Наприкінці танцю він схилився в поклоні і прошепотів:

• Ти була неймовірна. Чекаю тебе за школою. Треба поговорити.

Такого Ніна не очікувала. Цей малюк з легкістю перейшов на ти і наважився таке запропонувати своїй вчительці.

«Це ще той фрукт. Кує залізо, поки гаряче. Невже так помітно, що він мені подобається? Так, ніякої симпатії. Він просто учень, а я як-не-як вчителька», - ще довго подумки заспокоювала себе Ніна.

Вона не планувала йти до нього, але тривога за учнів, які ніби-то б’ються за межами школи, взяла гору. Її тоді не покидала думка про те, аби ніхто з дітей не постраждав.

Лише опинившись за школою, Ніна зрозуміла, що потрапила в пастку. Її ніжно пригорнули та притулили до себе руки того, хто так її хвилював.

«Він таки дочекався», - подумала з усмішкою на устах Ніна, намагаючись вирватися з його обіймів.

«Одначе, юначе, я змушена бути вчителькою. Навіть з тобою», - подумала Ніна, а вголос сказала:

• Красенко, що ви собі дозволяєте. Не розпускайте рук, відпустіть мене. Тут десь діти б’ються.

На що, не розмикаючи рук, хлопець відповів:

• Не треба. Я нарешті можу побути з тобою наодинці. Не відштовхуй мене. Ти так мені потрібна.

Ніна востаннє спробувала врівноважити ситуацію:

• Красенко, у вас щось сталося? Хочете поговорити? Що вас турбує?
• Ти мене хвилюєш відтоді, як вперше увійшла до нашого класу, відтоді як проігнорувала мої знаки уваги і не підпускала близько, відтоді як я в твоїх очах помітив цікавість не через мій класний фейс, а через те, що б’ється тут, - сказав хлопець і поклав її руку на своє серце.

Ніна чула, як шалено стукоче його серце, бачила його щирий погляд, помітила, як тремтить його голос, і перестала опиратись почуттям.

Це була найщасливіша в її житті пора. Про їхні стосунки не знав ніхто, навіть не здогадувався, адже у школі вони намагалися уникати один одного. І лише ввечері, коли ніхто не міг їм завадити, вони могли бути самими собою.

Ці стосунки тривали півроку і захопили їх настільки, що вони вже планували одружитися після закінчення школи. Думка інших їх не хвилювала зовсім. Ніна настільки вірила своєму обранцю, що легко і без ревнощів реагувала на дівочі зітхання за вродливим Красенком у школі та вдома, слухаючи базікання неповнолітньої сестри.

А потім він зник. Так же раптово, як і признався в коханні. І не появлявся перед нею аж донині. І чому саме зараз, на очах у її хлопця та вразливої меншої сестри?

Ніна дивилася стривоженим поглядом то на одного, то на іншого хлопця і не розуміла, як їй вести себе, що казати і що робити. На допомогу прийшла її молодша сестра Аня, яка сказала:

• Ніно, скажи щось Марку, він чекає. А я зі своїм хлопцем вийду в іншу кімнату.

«От тобі й маєш, допомогла. Та ти, сестричко, ще більше все заплутуєш», - міркувала Ніна тепло дивлячись на сестру.