Розділ 44

Епілог

Минуло п'ять років.

- Зі мною все добре, вчора були з Кирилом в ресторані можливо щось не те з'їла, тому сьогодні і нудить весь ранок. Вип'ю таблетку і все пройде, сьогодні попрацюю з дому, а завтра прийду до офісу - пояснюю колезі по роботі та завершую розмову. Вже майже одинадцята, а я ще не снідала, бо нудило весь ранок, зараз ніби краще, тому йду готувати собі сніданок.

Відкриваю аптечку, щоб знайти таблетки, але завмираю, бо бачу тест на вагітність, що купила раніше. А якщо, не може бути. Цей здогад потрібно перевірити, серце стукає так в ребра, ніби зібралось вистрибнути, поки чекаю на результат тесту.

Витримую час, що зазначено в інструкції і дивлюсь, дві смужки. Що я вагітна? Вагітна. Повторюю ще раз. Не може бути, я вагітна, в нас з Кирилом з'явиться маля. За роки шлюбу ми говорили про дітей, але десь в далекому майбутньому, а тут це майбутнє настало. Мені вже майже двадцять шість років, а Кирилу тридцять п'ять, ніби гарний вік для батьківства, але чи впораюсь я, чи буде радий Кирило. Ох, як емоційно. Роблю вдих та видих, щоб заспокоїться і через деякий час це допомагає. Так Кирило навчив робити.

Я опускаю руки до свого плоского животика, тут наше диво, дитина, що народиться від великого кохання. Сьогодні Кирило допізна на роботі, в нього завдання, тому є час підготуватись. 

Телефоную одразу до лікаря, щоб записатись на візит. Готую собі сніданок та смачно без зайвого поспіху снідаю, мені зараз потрібно дбати не тільки про себе. Прислухаюсь до відчуттів, все добре, не нудить. Роблю висновок, що снідати я буду пізніше, ніж звикла. Далі сідаю працювати, коли завдання зроблено вирішую трішки прогулятись на свіжому повітрі. На дворі нарешті справжня весна.

Коли вже ближче до вечора трішки починаю нервувати, як Кирило сприйме новину про вагітність, тому вирішую приготувати саяткову вечерю. В мене завжди так, коли нервую не можу сидіти без діла. За приготування час лине швидко. Ближче до восьмої вечора чую, як автівка Кирила під'їхала до воріт, ми вже як рік живемо у власному заміському будинку, невеличкому, але нам вистачає і для малюка буде кімната.

Поправляю топ та мерщій виходжу зустрічати свого чоловіка.

- Коханий, привіт - біжу в його обійми, застрибую та обіймаю його ногами.

- Привіт, кохана, ох, як ти мене рада бачити - не чекаючи пристрасно цілую, ніби ми тиждень не бачились, а не день.

- Мммм - муркочу.

- Соля, обожнюю тебе та такі зустрічі. Я брудний кохана, мені в душ потрібно. Можеш привітати ми вдало заврешили завдання  - так і тримаючи мене на руках заходить до будинку.

- Вітаю, я жодної хвилини не смнівалась, що у вас все вийде. Ти чудовий командир і найкращий чоловік.

- Дякую, до речі, ми завтра збираємось командою святкувати, ти підеш зі мною?

- Так, звісно - це вже традиція, яку започаткував Кирило в їх колективі. Це вже не колеги, а друзі.

- А, що це так смачно пахне? - знімає із себе всю амуніцію.

- М'ясо запікала та приготувала пасту на вечір. Йди в душ, а я поставлю все.

- Дякую, кохана - це в нас така традиція, як Кирило повертається із завдання всі його речі розбираю я, та одразу ставлю прати або ставлю на своє місце. Кирило каже, що це приносить йому удачу.

Чую, як вимикається вода і через хвилину Кирило заходить на кухню у білизні. Ох, який він сексі і як тут зібратись та сказати про дитину, коли всі думки про його шикарне натреноване тіло.

- Кохана, все добре?

- Так, а чому запитуєш?

- Ти ніби схвильована, щось сталось? - от, як він так мене відчуває і це так постійно.

- Сталось, я - завмираю.

- Що, я, продовжуй. Мені варто хвилюватись? - сідаю на стілець та тягне мене на себе садить собі на коліна. Обіймає мене за талію і його рука опиняться на животі, ніби він знає, що я вагітна, хоче це неможливо. Я обіймаю його лівою рукою за шию.

- Ні, не варто хвилюватись. Я вагітна. Ось - простягаю йому тест.

- Що? Повтори ще раз - він розгублений, але очі випромінюють щастя.

- Кирусь, у нас буде дитина.

- Кохана, дякую. Я найщасливіший, в нас буде дитина - Кирило спершу цілує мене, а потім ніжно проводить рукою по моєму животу  і нахиляється, щоб поцілувати.

- Ти радий?

- Звісно, неможливо зараз описати мої емоції, але це неймовірно. Я буду батьком. Терміново потрібно до лікаря, а хто в нас буде? - за вечерю ми вже забули.

- Завтра перший візит, а хто буде, рано ще, пізніше буде видно стать дитини.

- Як ти себе почуваєш? А що потрібно вагітним? - розхвилювався Кирило і він такий милий в цьому стані. Рідко я бачу, як Кирили розгублений, він майже постійно спокійний і у своїй стихії.

- Добре, сьогодні зранку нудило, думала, що отруїлась, а потім побачила тест і вирішила перевірити. Тепер снідати буду пізніше. А вагітним потрібне кохання, що я щодня відчуваю - цілую у щічку.

- А це нормально, що тебе нудило? Бооо, я нічого не знаю про вагітність. Нічого завтра все дізнаюсь у лікаря. А кохати я тебе буду вічно.

- Можливо повечеряємо, бо чесно кажучи я вже зголодніла.

- Так, звісно. Я зараз - підіймається і йде по свій телефон, чую як розмовляє по  телефону, а потім повертаєтся і ми вечеряємо та Кирило допитується про мій стан. Дякую за такий чудовий сюрприз. Скоро наша сім'я збільшиться у в цьому будинку буде лунати дитячий сміх, я вже уявляю, як буде бігати по будинку зменшена копія Кирила. Через двадцять хвилин приїздить доставка квітів, виявляється це Кирило замовив по телефону, коли виходив. У всьому його турбота.

- Кирусь, зі мною все добре, не варто так поспішати, я ще не народжую - намагаюсь вгамувати Кирила, що поспішає додому, бо скоро термін пологів.

- Кохана, я заспокоюсь, як буду поруч біля тебе і обіймати тебе.

- Це важко назвати обіймами, через  мій величезний живіт, скоріш уже народити.

- Соля, ти в мене найкрасивіша і дуже мила, що знову спинка болить?