Розділ 41

- Мамуль, мені Кирило зробив пропозицію і я погодилась стати його дружиною - хвалюсь каблучкою, що виблискує на пальчику. Мама ніби відчула, коли треба зателефонувати.

- Оце так новина. Вітаю доню, неймовірно за вас рада, будьте щасливі. Дуже чекаю вас додому, щоб як слід відсвяткувати - промовляє мама - а де Кирило?

- Сказав, щоб я підіймалась в квартиру, а в нього ще є справа. А де тато та брат?

- Тато ще працює і Іван з ним також, як повернуться обов'язково розповім новину, що наша доня вже зовсім доросла, скоро матиме власну сім'ю. Мені не віриться, куди час летить? - дивується мама.

- Так, я дуже щаслива, ніби за плечами крила і я можу злетіти. В тебе теж були такі відчуття, коли тато тобі зробив пропозицію? 

- Також, пам'ятаю всі деталі, ніби це вчора сталось - мама усміхається своїм спогадам - Доню, а ти часом не вагітна? - знаю, що мама завагітніла до шлюбу, тому напевно думаю, чи не повторила я її історію.

- Ні, ще рано, мені тільки двадцять. Ми ще не говорили про це з Кирилом. Мамуль, передавай татотові та брату вітання, а я буду готувати вечерю поки чекатиму Кирила.

- Добре, до зустрічі, доню. Передавай вітання Кирилу.

- Обов'язково, до зустрічі.

Неймовірно, я наречена, знову милуюсь каблучкою, Кирилу вдалось придбати те, що мені подобається. Вишукана та стримана. Кирило моє перше справжня кохання і єдине, назавжди разом. Вирішую приготувати святкову вечерю, запалюю свічки, готую брускети із прошутто та з лососем, Кирило їх обожнює. Ставлю запікатись рибку із лимоном та роблю легкий овочевий салат, а на десерт шоколадний фондан. Готую вперше, тому присутнє хвилювання, чи зможу приготувати. Поки запікається рибка, готую тісто на фондан, аромат шоколаду неймовірний.

Коли рибка приготувалась, ставлю випікатись фондан і через декілька хвилин аромат наповнює квартиру. Йду в спальну, щоб переодягнутись, одягаю чорну нічну сорочку, волосся фіксую олівцем, щоб не заважало.

- Кохана, чим це в нас так неймовірно пахне? - ой, Кирило повернувся, йду його зустрічати.

- Ой - вигукую, бо Кирило тримає в руках величезний букет магнолій.

- Це тобі. Пропозиція має бути із квітами. Виглядаєш чарівно - дарує квіти і цілує.

- Дякую, вони неймовірні. Я приготувала святкову вечерю, роздягайся і будемо святкувати - кажу Кирилу.

- Може почнемо з мого найулюбленішого десерту? - притискає Кирило міцніше до себе, щоб я відчула його бажання.

- Кирусь, десерт, ще випікається, а почнемо із вечері - цілую легенька в губи і йду ставити квіти у вазу.

Кирило заходить в кухню саме тоді, коли я дістаю фондан, на вигляд ідеальний. Обіймає мене зі спини та руками гладить мій живіт. Я закидаю голову на його плече і ніжусь в обіймах коханого.

- Соля, я зараз неймовірно щасливий, ти сказала так, як би ти знала, як мені пощастило з тобою - цілує в шию.

- Я теж дуже щаслива, мама телефонувала я їй сказала, що ти мені зробив пропозицію. 

- І як вона відреагувала? 

- Вітала нас та чекає нас в Україні, щоб відсвяткувати цю подію. Тато ще не знає, бо був на роботі.

- Знає - коротко відповідає Кирило.

- Як? Звідки? - сідаю поруч із Кирилом за стіл.

- Перед тим як зробити тобі пропозицію, запитував його дозвіл.

- Що? А як би тато сказав ні? - хоча в це складно повірити, але все ж.

- Я б засмутився, але не відступив би. Ти вседно була б моєю дружиною, найбільше я хвилювався, що ти можеш відмовити або що ще рано для тебе - спокійно відповідає Кирило.

- Я, нізащо. Я не зовсім впевнена, що зможу без тебе день прожити - щиро відповідаю.

- І я. Давай куштувати смакоту, що ти приготувала. Мммм, як смачно - смакує запеченою рибкою.

- Згодна. Кирусь, можливо завтра зберемо Василя та Юлю і Северина та Інес, повідомимо новину та відсвяткуємо в колі друзів? - підсуваюсь ближче на ложу голову на плече Кирила.

- Тієї думки, добре завтра зранку зателефоную до них, а сьогодні проведемо вечір у двох, нікого не хочу бачити. Це наш вечір, так, кохана?

- Так, коханий - годую Кирила фонданом і сама трішки куштую, хоча вже наїлась. Смак неймовірний, серединка вийшла рідкою, а це означає, що все я зробила вірно.

- Ось так, в тебе шикарне волосся - Кирило витягує олівець з мого волосся та гладить моє волосся, а я кайфую.

- Дякую, а є щось, що тобі не подобається в мені?

- Ні - одразу відповідає - обожнюю тебе всю і готовий доводити це щодня.

Після вечері приймаємо разом душ і не тільки, продовжуємо те, що почали в душі. Пристрасно, повільно, непоспішаючи, смакуючи один одного, кайфуючи від кожного доторку, посмішки, руху.

- Кохана, соня прокидайся - відчуваю на своїй щічці цілунок коханого.

- Ммм, котра година?

- Майже дев'ята, втомив я тебе вчора - лягає поруч та прискає до себе.

- Трішки, але це приємна втома - кладу голову на руку коханого - декілька хвилин і встаю готувати сніданок. 

- Не потрібно, я вже все приготував, одягайся і ходімо снідати.

- Ти коли прокинувся?

- Близько сьомої, на пробіжку ходив.

- І як відчуття?

- Скучив за рухом, нічого не болить, думаю, що я вже повністю відновився. А ти як відчуваєш власне тіло після тренування?

- Крипатура є, але думаю рухатись зможу. Ходімо.

- Так, а якщо не зможеш, готовий тебе носити на руках - Кирило не дає встати з ліжка, а підхоплює мене на руки і несе на кухню. Спершу сідає сам на стілець, а потім садить мене до себе на коліна, це вже як традиція так снідати.

- Смачно - скрамбл із пармезаном - я бачу, як йому приємно це чути.

- Дякую, я старався. Поснідаємо і будемо збиратись на дванадцяту в нас святкування.

- Серйозно, так швидко, а в мене нема що одягнути - завмираю із виделкою.

- То поїхала в торгівельний центр, купимо все, що ти забажаєш.

- Ти будеш ходити зі мною по магазинах? - складно в це повірити Кирило і шопінг.