Розділ 39

 Прокидаюсь близько сьомої, щоб був час на збори. Кирило ще спить, тому вирішую його розбудити поцілунком, спершу цілую в підборіддя, потім в ніс і нарешті манливі вуста.

- Мммм, хочу так прокидатись завжди - реагує на мої пестощі Кирило, але очі не розплющує притискає міцніше до себе.

- Кирусь, прокидайся, в мене для тебе є сюрприз - може це його збадьорить.

- Який? - відкриває очі.

- Вчора я не зустрічалась з Юлею - по його реакції розумію, що не з тієї інформації я почала.

- Мені вже хвилюватись?Таккк, а з ким зустрічалась? - напружується Кирило.

- Навіть не думай хвилюватись, тобі заборонено. Ні з ким, я була в нас вдома.

- Щось сталось?

- Ні, я просто... я відпросила тебе у лікаря на добу додому і тому прибирала в твоїй квартирі, щоб не витрачата неділю на це, а провести час із тобою - затамовую подих, бо хочу, щоб ця новина його потішила.

- Серйозно? - бачу здивування в його очах.

- Так - коротко відповідаю.

- Я вражений, ти неймовірна. Як тобі вдалось? Чому ми ще досі тут, давай швидше збиратись, щоб скоріше залишитись наодинці з тобою - таким веселим та збудженим я вперше побачила Кирила з моменту поранення.

- Нехай це буде секретом, як мені вдалось вмовити лікаря. Ти дійсно правий давай збиратись, бо вже через сорок хвилин Василь буде тут, він погодився завезти нас додому.

- Як ти все організувала, захоплююсь тобою. Моя дівчинка - Кирило ніжно та повільно цілує. Як закінчується поцілунок, спершу вирівнюю дихання, а потім підіймаюсь, щоб зібрати необхідні речі та ліки і засоби для перев'язки.

Близько восьмої медсестра змінює пов'язку і ще раз пояснює мені як це робити і що для цього потрібно. Пов'язку треба змінити ввечері і поставити необхідні ліки. Кирило знову дивується, що я буду це робити. По його реакції розумію, що мені буде складніше його вмовити, щоб я пройшла курси медицини в його підрозділі, щоб в разі чого, я змогла надати першу медичну допомогу Кирилу. Не хочу відчувати себе знову безпомічною.

Як медсестра закінчує із перев'язкою в палату заходить Василь, саме вчасно. 

- Привіт, друже - обіймає Кирила Василь, коли медсестра залишає палату.

- Привіт, Васю. Як справи?

- Справ багато, але з усім справляюсь - відповідає Василь - ну, що готовий до поїздки додому?

- Готовий - підводиться Кирило та без будь-якої допомоги з мильницями вирушає до авто. Поки чоловіки розмовляють я на трішки затримуюсь в палаті, перевіряю, чи все необхідне взяла. Ніби нічого не забула з ранцем вирушаю за чоловіками. Кирило стоїть біля авто, але не сідає, розумію, що йому не вистачає прогулянок і свіжого повітря.

- Кохана, ти чому не сказала, що треба речі взяти?

- Кирусь, він не важкий - ставлю речі в багажник і підходжу до Кирила, він приобіймає мене однією рукою та проводить носом по моєму волоссю, а я млію від цієї ніжності.

- Ммм, як добре в твоїх обіймах - шепоче Кирило, поки ми обіймаємось Василь смиренно чекає, він все розуміє, коханим треба набутися та не заважати.

- Будемо їхати - відсторонююсь від Кирила, він киває у відповідь. Спершу максимально від'їжджає сидінням, а потім сідає, ну звісно сам, без сторонньої допомоги. Я сідаю позаду.

- Вась, зайдеш на каву? - запитую.

- Не думаю, що вам буде до мене - посміхається - якось іншим разом. Я думаю вам буде чим зайнятись - штурхає Кирила у ліву руку.

- Буде - відповідає Кирило.

Як тільки переступає поріг, Кирило робить глибокий вдих, насолоджується запахом дому та затишком. Проходжу в залу, ставлю речі, допомогаю Кирилу роздягнутись.

- Кирусь, пропоную спершу в душ, а потім сніданок - обіймаю коханого.

- Чудово ідея, мені здається, що запах лікарня вже не змити із себе. Блін, щось я забув, що треба продукти купити.

- Не треба, я вчора все купила.

- Соля, ти не перестаєш мене дивувати. Знаєш мені друзі радили тримати тебе та не відпускати ніколи. Цитую, Соломія найкраще, що могло трапитись в твоєму житті і знаєш я повністю з ними згодний. Ти справжня дружина вояки. Поруч, підтримуєш, смілива, красива, розумна, турботлива - після кожного слова Кирил цілує мене в губи.

- Кирусь, мені дуже приємно чути такі слова від тебе. Я така, бо ти мене робиш такою, вірніш твоє кохання. Кохаю тебе сильно - тепер вже прийшла моя пора цілувати, пристрасно, глибоко, смакувати, задихатись від відсутності повітря та збудження.

- Кохаю тебе, Соль - Кирило затримав мою руку в себе на щоці та притулився губами до моєї долоні. 

Після душу Кирило сидів на дивані, а я готувала для нас сніданок, на фоні грала романтична пісня, я в такт танцювала та збивала омлет. Паралельно готувала брускети та розставляла тарілки і прибори. Я була найщаливішою зараз в цьому моменті стільки домашнього затишку, що ще не вистачає трійко дійтей, що бігають, граються і сімейна атмосфера гарнтована.

Підводжу очі на Кирила саме в той момент, коли він мене фотографує.

- Кохана, я не знаю про що ти думаєш, але твої очі сяють, неможливо відвести погляд - Кирило повільно підводиться, підходить.

- Всі мої думки про тебе - цілую в щічку Кирила - і взагалі, так не чесно, я теж хочу фото з тобою, будь ласка - максимально благальне обличчя роблю. Кирило здається, приобіймає мене встановлює таймер і ура в мене чергове фото із Кирилом є.

- Зроблю нам кави.

- Так, в мене майже все готове.

В обід вирішуємо глянути з Кирилом фільм. Як тільки розпочинається фільм, Кирило приобіймає мене, а я кутаюсь в його обійми, він малює візирунку на моїй руці, схляється починає пестити та цілувати. 

- Кирусь - намагаюсь його зупинити, бо не хочу, щоб він фізично себе навантажував, хоча лікар не заборяв інтим, але я і не сміла питати. 

- Що, хочу тебе - не перестає мене цілувати.

- Кирусь, не хочу, щоб ти себе навантажував - чесно зізнаюсь.

- Я не такий крихкий, як ти собі думаєш - спокійно відповідає - Соль, я шалено скучив - від цих слів я здаюсь в його полон пристрасті.