Розділ 37

- Моя справа в Лісабоні - це Рікарду, викладацька діяльність - це прикриття, як ти вже зрозуміла - я киваю у відповідь, боюсь порушити цей момент істини своїми словами. Я даю можливість Кирилу розповісти все, що він бажає сам. Лише притуляюсь до коханого, а він рукою гладить мене по спині і розповідає далі - Рікарду продає зброю та наркотики, кафе - це прикриття, дуже гарне прикриття, адже спершу ти думала, що він дуже люб'язий - я киваю у відповідь, бо це дійсно так і було -  В нього є партнери і нам було важливо розкрити весь ланцюжок, тому вся операція тривала довго та ретально була продумана, єдине, що не врахували - пауза.

- Що? - тихо запитую.

- Що я закохаюсь в найпрекраснішу дівчину на землі - посміхається та цілує в скроню - але про це потім. Я спостерігав за Рікарду і його справами, з ким він спілкується, хто до нього приїздить. тому і приходив щодня ввечері їсти. Намагався уникати тебе, бо це небезпечно, але нічого не зміг вдіяти проти твоїх чар, закохався одразу, а зізнався собі уже пізніше, коли зрозумів, що без тебе не зможу - від цих слів дуже щемко, поки я відчуваю тепло від його слів, Кирило продовжує розповідь -  Коли ти звільнилась з кав'ярні я видихнув та і мені не було сенсу більше з'являтись в кав'ґрні, все що потрібно, я вже знав, тому наступний етап планування,  поступово операція набрала обертів і прийшов день ікс.

- Чому ти мені одразу не розповів, коли я звільнилась і не мала жодного відношення до Рікарду?

- Бо дурнем був, але вже нічого не змінити. Обіцяю, більше в мене не буде від тебе секретів, віриш?

- Вірю. Ти не подумай, що я з претензіями до тебе. Просто, коли було опівночі, а тебе не було вдома, я не знала, що робити, кому телефонувати, як тебе знайти. Твій телефон вимкненний і я була в розпачі. Вагалась, чи щось з тобою трапилось, чи ось відкриються двері і ти зайдеш додому. Як би я знала, що в тебе важлива операція і тебе нема довго часу, я б раніше почала тебе шукати і можливо встигла б до того, як тебе поранили - розумію, що на очах з'являють сльози, неможливо стримати їх, коли знову проживаєш весь цей жах.

- Шшшш, кохана, я поруч. Ти права, я зрозумів свою помилку. Дякую, що врятувала, що поруч, що піклуєшся - витирає мої сльози.

- А як інакше, я не уявляю свого життя без тебе.

- Далі в нас тільки щасливе життя із моментами екстриму. По-іншому я не зможу, це моя робота, яку я дуже люблю. Хоча я навіть не знаю, чи зміг би чимось іншим зайнятись, не вмію я більш нічого. Тобі на навчання потрібно повертатись, а не зі мною гратись. Я вже дорослий хлопчик впораюсь.

- Я знаю, якось буде, а якщо мені подобається із тобою гратись - ох, це я так намагаюсь фліртувати.

- Хм, буду знати, то може сьогодні пограємось? - опускає свою руку на мої груди, пестить крізь футболку.

- Кирусь, не сьогодні, ти ще не закінчив свою розповідь і тобі не можна зараз навантажувати ні руку, ні ногу - лагідно пояснюю.

- Добре, але знай, як тільки я вийду із шпиталю, я тебе не відпущу, закрию на тиждень і буду насолоджуватись тобою.

- А я дуже за.

- Отже, все було чітко та за планом спершу, але потім план коригувався, це нормальна практика під час будь-якої операції. Реагувати та змінювати у відповідь на дії твого об'єкта, тобто Рікарду. А Рікарду поводився дивно в день операції, ніби відчував, але він мав дуже хорошу звичку, що його і привела до в'язниці. Він завжди завершував справи в день, коли запланував. Северин, до речі, був одним із його партнерів, працював під прикриттям, але в самій операції участь не брав, його завдання лише збір інформації. Та і час проведення операції знали тільки обмежене коло людей, добре, що Василю вдалось дізнатись, бо.. - замовкає, не хоче говорити про те, що могло трапитись.

- А я думаю, чому Северин нас тобі врятував, я ще дуже здивувалась, що в колі Рікарду є хороші люди, що захищають жінок.

- Це я його попросив втрутитись, бо хвилювався, що не встигну вчасно вас врятувати, коли побачив твоє повідомлення.

- Дякую, а Северин говорив Інес про свою службу?

- Наскільки мені відомо, то ні.

- Робить величезну помилку з нею так не можна, якщо він хоче будувати з нею стосунки.

- Вже знаю, але це їх справа. Я піддався емоціям, а це категорично заборонено робити під час операції, завжди маєш керуватись холодним розумом і навичками та досвідом, що здобув за час служби. Забагато часу виділив для вашого кридника і непомітив, що ще є одна людина Рікарду в кімнаті, він вистрилив в мене, але як бачиш схибив.

- Я не знаю, що сказати.

- Кохана, все добре, це нормально, що забракло слів.

- Ти дуже сміливий, ти мій герой - тягнусь за поцілунком.

- Дякую, ти моя цінність.

- А тобі буває страшно під час операцій?

- Спершу було, бо щось невідоме, а потім звикаєш, навіть отримуєш певне задоволення. Братерська дружба під час операції теж надихає, ми вже як велика сім'я, прийде час і я вас познайомлю, коли повернусь на службу. Після завершення операції мені завжди підіймала настрій думка, що буде гарячий душ, що змиє весь піт, смачна вечеря та сон. А зараз ще додався один і найважливіший пункт.

- Який? - запитую.

- Це обійми і цілунки нареченої - вмить червонію і дякую, що зараз в кімнаті темно, лише світло від телевізора, що працює без звуку і Кирило не бачить мої червоних щічок.

- Ти знаєш?

- Ага, мені хлопці розповіли.

- Це випадково трапилось, лікар мене не хотів пускати і Василь це сказав, а я підтвердила.

- Це не випадково, це колись станеться і ми одружимось, але про це рано говорити, спершу мені потрібно одужати.

- Кирусь, це - не можу підібрати слова.

- Я знаю, а ще мені друзі розповіли, як ти хоробро допомогала мене врятувати. Я ціную це, але попрошу тебе більше так не робити, не ризикуй собою. Я не пробачу собі, якщо з тобою щось трапиться. Пообіцяй мені. - серйозно промовляє. 

- Я обіцяю, що не буду більше ризикувати, якщо буду знати де ти і чесно розповідати про свої завдання - не бажаю відступати від цього, мені потрібна його обіцянка.