Розділ 34

- Він поранений, сідай на заднє сидіння - командує Василь, бачить, що я не реагую на його слова, повторює гучніше і це спрацьовує. Не час та місце втрачати свідомість, Кирило живий, а далі ми з усім впораємось. Удвох.

- Так, я чую. Він безсвідомості, чому?

- Втратив багато крові - три слова віддають болем в серці.

Сідаю в авто, Северин та Василь допомагають розмістити Кирила на задньому сидінні, голова Кирила опиняється на моїх колінах. Я вмикаю світло, щоб побачити його, поки чоловіки сідають в авто.

Обличчя бліде та брудне, він у військовому одязі, що робить його більшим та важчим. Знімаю його шолом, проводжу по волоссю і намагаюсь знайти поранення. Довго шукати не доводиться, червона пляма від крові на правому передпліччі та пляма крові на нозі. Виглядає жахливо і його бліде обличчя дає розуміння, що час на порятунок обмежений.

- Вась, будь ласка, давай швидше - прошу зі сльозами на очах.

- Соль, я знаю, я поспішаю, ще три хвилини і ми на місці. Ти молодець, що почала шукати Кирила - намагається мене заспокоїти та підбадьорити.

- Як тільки приїдемо виходь з авто і біжи до реєстратури, скажеш, що привезли пораненого від Сева, вони одразу ограгінзують операційну. Щоб не втрачати час, поки ми будемо діставати Кирила з авто. Зрозуміла? - запитує Северин.

- Так, зрозуміла.

- Що ти маєш зробити, повтори - уточнює Северин я переказую що щойно почула.

Як тільки автомобіль зупиняється, я вибігаю з авто, в рейєстратурі повтрорюю все те, що казав Северин. Дівчина комусь телефонує, дістає каталки і з холодним розумом чекає на пацієнта. Далі все відбувається дуже швидко. Як тільки Северин та Василь заходять до лікарні, Кирила ложать на каталку і лікар його забирає в операційну. Залишається чекати і ось тут час ніби завмер. Сідаю в крісло, знімаю взуття та підтягую ноги під себе. Подумки прошу, щоб Кирило вижив, всі думки про те, як він розплющує очі і я бачу його посмішку.

- Соль, випий - відкриваю очі, Северин приніс мені гарячого чаю, не відмовляюсь, хочеться зігрітись.

- Дякую - ледь чутно кажу, всі сили мене покинули, я не зможу без Кирила, знову плачу, намагаюсь бути сильною, але не можу.

- Соль, з Кирилом все буде добре, він сильній боєць, а от за твої червоні очі він точно нас не похвалить, як прокинеться - реагує Василь, який підійшов до нас.

- Вибачте, я намагаюсь бути сильною, але це важко.

- Ти молодець, може поїдеш до дівчат, спробуєш заснути, операціє може тривати до ранку - запитує Василь.

- Ні, я залишусь, я не зможу заснути, я хочу бути поруч, коли вийде лікар.

- Я тебе розумію, я поїду до дівчат, обіцяв Юлі, а потім повернусь. Зателефонуй їй, хай спакує тобі речі, тобі потрібно переодягнутись.

- Для чого? - не можу зрозуміти хід думок Василя.

- Ти в крові Кирила, тут є душ. Приймеш душ та переодягнешся, стане легше, повір - дивлюсь на себе і дійсно я забурдилась і обличчя в крові.

- Добре. А що з Рікарду? - запитую у Северина, бо Василь вже пішов. Я зараз їм дуже вдячна, що підтримують і залишаються поруч. В Кирила справжні друзі.

- З ним покінчено, але є його партнери і поки вони на волі всі, хто причетний до операції в небезпеці. З ними працюють. Більше нічого тобі не скажу, хай Кирило тобі розповідає, а я й так сказав зайвого, бо не можу дивитись на твій стан.

- Дякую за підтримку. Северин, а це Рікарду поранив Кирила? - я бачу як він не хоче говорити, але все ж наважується.

- Ні, це його прихвостень, він мертвий.

Телефоную до Юлі і дякую їй, що вона не задає жодних запитань, а виконує все про що я прошу. Прошу, що вона взяла футболку та худі Кирила і мої спортивні штани. Вимикаюсь та чекаю, проходить дві години, операція ще триває. Відкриваються двері і заходить Василь із Юлею та Інес, бачу, що Северин злий.

- Ти для чого їх взяв? - знову цей тон в Северина, що був в авто, але Василь не встигає відповісти, як Інес його випереджає.

- Це називається підтримка - спокійно відповідає Інес, підходить та сідає на руки до Северина, я вперше бачу, що Северин червоніє та не знає, що сказати. Інес його обіймає і щось каже на вухо.

- Добре - здається Северин - проходьте, якщо потрібно тут можна поспати - показує на двері навпроти.

- Соль, ти як? - запитує Юля передаючи мої речі.

- Не дуже, розгублена, налякана - відповідаю.

- Ти молодець, ти поруч. Ходи переодягнись, а ми зачекаємо тут.

Підіймаюсь, йду в душ, переодягаюсь, навіть не дивлюсь як я виглядаю, знаю, що не дуже. Коли повертаюсь картина незмінна. Северин обіймає Інес, яка спить на його руках, а Василь Юлю, що дивитись щось в телефоні.

Я проходжу і сідаю на своє місце. Коли стрілки годинника наближаються до п'ятої ранку з операційної виходить лікар. Я підіймаю і затамовую подих. Ну, будь ласка, хай все буде добре.

- Пацієнт живий, сильний та натренований організм, готовий до боротьби його врятував. Втрата крові була критичною - живий, він живий, повторюю.

- Коли можна його побачити? - запитую у лікаря.

- Ви йому хто?

- Дівчина - відповідаю, а Василь каже, що наречена в один голос зі мною.

- То, хто? - запитує лікар.

- Наречена - повтрюю, як сказав Василь.

- Він буде спати до обіду точно, а далі залежить від нього може прокинутись ближче до вечора. Залишатись вам тут нема сенсу, мордувати себе також. Поруч з ним медсестра і буде наглядати всю ніч. А зараз перепрошую, хочу відпочити.

- Дякую, звісно - видихаю та запасаюсь терпінням. Скоріш би Кирило прокинувся.

- Соль - Юля торкається моєї руки - поїхали додому, тобі потрібно поспати, щоб завтра мати сили, як прокинеться Кирило.

- Ви їдьте, я тут залишусь, а раптом він раніше прокинеться, я хочу бути поруч.

- Не прокинеться, лікар сказав, що до обіду від буде відпочивати. Тобі необхідно поїхати додому, взяти речі Кирилу, бо я його знаю, він не буде ходити в лікарняній робі - усміхаюсь, бо це дійсно дуже схоже на Кирила. Правду каже Василь.