Розділ 31

- Мамуль, а де тато? - виходжу на тересу із ароматним горнятком  кави.

- Ще відпочиває, а я вирішила насолодитись сходом сонця. Як вчора відпочили? - цікавиться мама та пропонує сісти поруч. Переставляю стілець, щоб сісти поруч з мамою та мати змогу спостерігати сходом сонця.

- Чудово, трішки потанцювали, прогулялись біля океану і повернулись додому - посміхаюсь згадуючи про нашу романтичну прогулянку з Кирилом і про чергову солодку ніч в його обіймах. Невже я завжди буду відчувати себе щасливою поруч із Кирилом, дуже хочеться в це вірити.

- Доню, в тебе зараз так очі сяють. Ти зараз мене нагадуєш, коли ми тільки почали зустрічатись із твоїм татом, але маю запитатись, ти щаслива із Кирилом? 

- Дуже, мамуль, він найкращий і я його дуже кохаю і він мене, хоча перша наша зустріч була не дуже вдалою.

- Розповісиш? - цікавиться мама.

- Так, він був клієнтом у кав'ярні, де я працювала і спершу я не знала, що він мій викладач із воєнної журналістики. Уяви мій подив, коли я побачила Кирила в університеті, але тоді я не зізнавалась у тому, що він мені подобається, а Кирило боровся зі своїми почуттями і уникав мене - розповідаю мамі, пропускаючи деякі ситуації, то тільки між нами.

- Ми з татом мали теж свої пригоди, але все змінились після першого побачення  - ділиться мама своїми спогадами.

- Мамуль, а тато щось приховував від тебе? - я не знаю, як мама сприймає це питання, але бачу, що трішки напружується.

- Так і це було неправильне рішення, я про це з тобою не говорила, але напевно прийшов час, коли в тебе виникло таке запитання. Ми з татом тоді ледь не розійшлись - я зойкую та закриваю рукою вуста - донь, все добре, ми тоді поговорили і нас врятувало наше кохання і бажання бути поруч. Я не буду запитувати в тебе чому тобі це цікаво, але доню, раджу будувати стосунки в чесності та коханні з цього виходять найміцніші стосунки - бере мене за руку, а я вчергове дякую, що в мене така розумна мама.

- Дякую, мамуль, мені дуже не вистачало наших розмов. Ти не хвилюйся, в нас все добре, Кирило робить все, щоб я була щасливою.

- Найкраще, що може почути мама від доні - мама ще щось бажає сказати, але на мої плечі лягають руки, бачу татуювання і розумію, що Кирило вже прокинувся, а я хотіла після розмови із мамою принести йому каву в постіль. Ех, іншим разом.

- Добрий ранок, кохана - схиляється та залишає поцілунок на вустах - добрий ранок, Маріє - звертає погляд на маму.

- Вітаю, Кириле, я піду дітки, приготую для тата каву, йому вже пора прокидатись. Ще побачимось - мама нас залишає, а Кирило нахабно підіймає мене на руки, сідає сам, де щойно я сиділи та садить мене до себе на коліна і турботливо вкриває ковдрою, відпиває мою холодну каву.

- Давно прокинулась? - запитує Кирило та проводить носом по щоці і кусає за шию.

- Ні, але мило поговорила з мамою - настрій чудовий, розмова з мамою розвіяла всі сумніви, наше щастя в наших руках.

- Ти сумуєш за ними? - грається із моїм вушком.

- Кирусь, не спокушай - намагаюсь відхилитись, але де там, Кирило притримує мене рукою та пристрасно цілує - мммм - все, що можу промовити.

- Ммм, який солодкий ранок - коментує наш поцілунок та чекаю на мою відповідь.

- Так, сумую за батьками, але коли ми повернемось в Україну, буду частіше бачитись, ще трішки залишилось - обіймаю за шию Кирила і проводжу рукою по його волоссю, я знаю, він обожнєю, коли я так роблю.

- Так, ще трішки. Я, до речі, розповів батькам, що зустрів кохання свого життя, тому по приїзду я вас познайомлю.

- Ти що, я не готова - вміє він розхвилювати.

- А готуватись не потрібно, не хвилюйся, кохана, вони в мене хороші і як тільки побачать тебе одразу зрозуміють, чому саме ти моя дівчина.

- Чесно?

- Так, я буду поруч, завжди. Що, снідаємо, переодягаємось і гайда до океану? - Я киваю у відповідь, Кирило підіймається зі мною на руках і несе у нашу спальню, по дорозі зустрічаємо Северина, що готує сніданок, а Інес поруч сидить, вони теж збираються до океану після сніданку.

Швидко приймаю душ, одягаю одразу купальник, а на верех лльну сукню та на ноги канатні сандалі, наношу spf крем та беру із собою. Кирило як завжди одягає чорні шорти та футболку, йдемо до океану. Бунгало вільне, тому вирішуємо залишити там речі і одразу йти до океану, сонечко майже на середині неба, тому вода має прогрітись, хоч трішки.

- Кирусь, давай spf тобі нанесу, щоб твоя шкіра не згоріла.

- О, так - реагує на мої дотики - не зупиняйся, Соль, якщо ти продовжиш і далі так, то ми одразу повернемось в номер.

- Стій струнко, це захист від сонця, треба ретально його розприділити - намагаюсь бути серйозною, але миттєво збуджуюсь.Опанувує своє дихання та ставлю крем, Кирило підіймає мене на руки та біжить до океану під мій крик. Спершу здається, що вода крижана, але люди купаються, я кричу не стримуючи себе.

- Дихай - зупиняє рух, а я міцно тримаюсь ногами за його талію та пристикаюсь, щоб хоч трішки зігрітись.

- Холодно.

- Розслабся, зараз буде тепліше - проходить певний час і дійсно стає тепліше, наші тіла занурені по шию.

- Дійсно, стає тепліше.

- Отож, слухайся мене і все буде добре - жартує Кирило.

- Обов'язково, о, наші йдуть - показую рукою на Інес та Юлі і поруч з ними чоловіки.

- Ех, а я думав сповна насолодитись твоїм виглядом в купальнику - зачіпає пальцями за мої трусики та зжимає мої сідниці.

- Кириле - пищу.

- Все зрозумів - підіймає руки вгору, ніби здається.

Решта часу проходимо за купанням та засмаганням, вирішуємо зіграти у волейбол, бо тато приніс волейбольний м'яч, чоловіки проти дівчат, так стереотипно, але що зробиш. Після активностей біля океану, бажання сходити в душ, смачно поїсти і заснути із посмішкою на обличчі.

Вирішуємо, що ввечеря буде біля багаття, печена картопля, морепродукти на спілі фрукти, ось така смачнюча вечеря. Поки розпалюють чоловіки вогнище, ми п'ємо вино і ведемо дівчачі розмови. Як все готово чоловіки приєднуються до нас, лише брат залишився вдома, бо його не цікавлять романтичні історії. А мене останнім часом вони тільки і цікавлять, звертаю погляд на Інес та Северина, які мило про щось спілкуються.