Розділ 28

В ресторані обираємо найвіддаленіший столик, щоб бути схованими від погляду та вух інших людей, нам одразу приносять меню. Поки кожний обирає, що буде їсти за столом панує тиша, яка так необхідна, щоб видихнути та заспокоїтись.

Коли замовлення зроблене і офіціант залишає нас, Кирило без слів притягує мене ближче до себе, а я невагаючись лягаю спиною на його торс, Кирило мене обіймає правою рукою та цілує у скроню. Ось так мені затишно та добре.

- Ми завтра з Кирилом та батьками їдемо до океану на пару днів, Інес не хочеш з нами? Я думаю, може це ще Юлю та Василя погукати, звертаюсь до Кирила.

- А мене теж запрошено? - оживає Северин, ну ти глянь на нього, як реп'ях.

- Я не знаю, я не хочу вам заважати - промовляє Інес - це буде сімейний відпочинок, а я - не даю Інес завершити, що вона хоче сказати.

- А ти  теж сім'я, тому якщо буде настрій завтра зранку виїзд, так Кирусь? - цілую в губи, бо щось мій коханий не виглядає щасливим.

- Так, кохана, погоджуйся Інес, я зняв один двоповерховий, а інший одноповерховий будинок, місця багато - тобто Кирила розлютило, щось інше, а не моє запрошення Інес, бо він сказав би про це одразу, а не грав роль зі ввічливості.

- Дякую, я подумаю, можливо і приєднаюсь - всміхається Інес - після такої робити, відпочинок - це саме те, що потрібно, щоб перезавантажити своє життя - Інес це говорить зі смутком в очах.

- Я теж можу розраховувати на своє запрошення? - ніяк не заспокоється Северин.

- Так, можеш, але є правило - замовкаю, бо не знаю, як про нього сказати.

- Яке? - миттєво реагує Северин, але мені не дає відповісти офіціант, що приносить наше замовлення і коли я вже думала, що всі забули про попередню розмову, то Северин ні.

- Соломіє, ти так і не сказала, яке правило? - от, вміє Северин досягати свого.

- Я потім тобі поясню, а зараз давайте їсти, бо я дуже зголодніла від наших пригод - відправляю до рота пасту з морепродуктами і підіймаю очі на Кирила, а він чомусь сидить нерухомо - коханий, все добре? - проводжу по руці, щоб привернути його увагу.

- Так, кохана. Ми на хвилинку вийдемо із Северином, а вас попрошу зачекати нас тут, добре?

- Так - коротко відповідаю. Северин і Кирило якось дивно переглянулись. Вони встають та залишають нас.

- Соль, як думаєш, що від мене хоче Северин? - порушує Інес тишу своїм питанням.

- Я думаю, що ти йому подобаєшся, він дивитись на тебе, як кіт сало - спокійно відповідаю.

- Не думаю, що я йому подобаюсь, а раптом він працює на Рікарду, чи на того гвалтівника?

- Не думаю. Впевнена, що ні, бо Кирило про це знав би і не спілкувався іщ сумнівними персонажами. А він тобі сподобався? 

- Так - миттєво щічки фарбуються у буряковий колір - але ця його суворість в погляді трохи лякає.

- Всі ми різні, я спочатку Кирила боялась, а зараз щаслива закохана дівчина. Можливо дай шанс Северину, наприклад на відпочинку біля океану, погоджуйся, буде класно. Нікого чужого, я познайомлю своїх подруг із батьками. Василь, не знаю, чи казала тобі, це побратим Кирила, всі свої будуть.

- Добре, я поїду, але я оплатю оренду за кімнату, де буду жити.

- Не варто, за це не хвилюйся, Кирило та тато про це подбають.

- Я так не можу.

- Не сперечайся, ні батько ні Кирило не візьме з тебе грошей. Я ще не знаю, як сказати батьку, що Кирило все оплатив.

- Я так щаслива за тебе Соль, Кирило тебе дуже любить, піклується про тебе, от би і мені так - мрійливо промовляє Інес.

- Можливо ти вже зустріла того з ким ти будеш щаслива - переводжу погляд на Кирила та Северина, що направляються до нас - дай йому шанс - пошепки говорю.

- Я подумаю, дякую, Соль.

- Що ми пропустили? - із веселою посмішкою запитує Кирило, ніби і не був сумний до цього.

- Інес завтра їде з нами.

- Чудово новина, Северин теж їде. Василю телефонував, вони теж будуть, але не знають як надовго, на день точно.

- Це нейомовірно, буде вечірка.

Поки чоловіки їдять свої страви, я розмовляю з Інес ні про що, я бачу, як вона заспокоїлась після нашої розмови. Северин щось запитує в Інес і вона відповідає, сміло дивлячись в очі, а я тішусь, бо на моїх очах народжується пара закоханих. Коли ти сама щаслива, хочеться, щоб і люди поруч теж були щасливими. Непомітно для нас погода погіршується, по хмарах, що я бачу, розумію, що зараз буде справжня злива. Як тільки ця думка промайнула, дощ линув, немов з відра. Ух, яка роматична та затишна атмосфера.

Кирило вкрив нас ковдрою, а Северин віддав свою ковдру Інес, а сам запевнив, що йому не холодно. Замовила тірамісу на десерт та горнятко кави, Кирило лише каву. Поки чекаю на своє замовлення, кутаюсь в ковдру та обійми Кирила, він грається з моїм волоссям, а я насолоджуюсь цією атмосферою. Коли приносять замовлення, сама куштую та годую Кирила періодично, він закриває очі від задоволення, а я миттєво збуджуюсь. Забуваю де я і хто поруч.

- Може нам залишити вас? - невтримався від коментаря Северин.

- Можна - спокійно відповідає Кирило - якщо не боїшся промокнути - злива така, що сіра стіна.

- Не боюсь, Інес ти зі мною? - цікаво, чи наважиться Інес, це її шанс дати йому шанс, який я сподіваюсь Северин не прогавить  іне спаплюжить своєю поведінкою.

- Так - підіймається Інес, а Северин дістає гроші, щоб розрахуватись, Кирило не заперечує.

- Ось ключі від квартири, адресу напишу, якщо виникнуть питання телефонуй - кажу Інес і простягаю їй ключі.

- Дякую, я ще не знаю, чи скористаюсь твоєю пропозицією, можливо залишусь в себе.

- Готова? - простягає Северин руку і Інес вкладає свою. Під сміх Інес біжать до виходу, де їх як виявляється вже чекає таксі, Северин про це попіклувався, коли тільки встиг.

- Ми теж будемо йти? - запитую Кирила

- Якщо хочеш, я б ще трішки посидів тут з тобою. В цій затишній атмосфері.

- Бо, я тебе не впізнаю, виявляється мій Кирило романтик. Ще трішки посидемо і поїдемо, ще треба зібратись до океану. Я так татові і не сказала, що ти все оплатив, хоча для тебе це витрати, може навпіл?