Розділ 27

- Соль, Інес - звертається до нас Кирило - познайомтесь - це Северин - тепер я нічого не розумію, перед нами стоїть вчорашній гість Рікарду, що допоміг нас врятувати. В мене стільки питань до Кирила, але запитаюсь, коли ми будемо на одинці. Сподіваюсь Кирило знає, що робить. 

- Вітаю дівчата - говорить українською, але погляд спрямований виключно на Інес, він помічає, що вона не розуміє і повторює англійською. Нічого не розумію. Мій дезорієнтований погляд помічає Кирило і пояснює.

- Северин, пізінше пояснить, чому він був серед гостей Рікарду - Северин киває у підтвердження слів Кирила. Добре, що Кирило мене тримає за талію, бо так і знепритомніти можна від таких перепетій - зараз, найгловініше, щоб все пройшло вдало зі вашим звільненням. Ми вас почекаємо тут, але якщо ви щось відчуєте, чи щось помітите, одразу дайте нам знати - поки Кирило це говорить Северин так і не відвів погляд він Інес, а вона як опустила голову, так і не підіймає. Здається, от хто хто, а Інес точно втратить свідомість, якщо так і далі Северин буде дивитись. Від нього так і віє холодом та бажанням.

- Кирусь, я зрозуміла, все буде добре. Северине - від мого звернення він повертає голову в мій бік - Ви б не могли так не дивитись на Інес - боковим зором помічаю, що Кирило від неочікуваності, а тоді від усвідомлення, що я щойно сказала ледь стримує сміх і притискає мене сильніше до себе.

- Як? - запитує зі всією серйозністю Северин. Це він зараз серйозно не розуміє про що я. Він дииться на неї як кіт на сало, ще не вистачало, щоб він при цьому облизувався, а Інес стоїть все червона, як буряк. От, як зараз йти до Рікарду. Кирилу смішно, а мені ні, я штовхаю Кирила, щоб він допоміг пояснити.

- Сев, чуєш, не місце і не час - говорить Кирило.

- Добре, все, що вам треба знати, що я на вашій стороні і мене не варто боятися - говорить Северин ніби до нас, але звертається він виключно до Інес. Вона йому, що сподобалась? Зараз його реакція на Інес більше лякає, ніж захоплює.

- Кохана, будьте обережними. Ми вас чекаємо тут, якщо через двадцять хвилин вас не буде ми йдемо до вас.

- Домовились, Інес ходімо?

- Так, я готова - ну нарешті, Інес реагує, бо я вже думала, що втратила подругу із цими дивоглядками.

Як тільки відходимо від Кирила та Северина ще раз запитую, чи Інес готова, вона киває у відповідь, що так. Стукаю в кабінет до Рікарду і затамовую подих, бо чую як Рікарду дає дозвіл, щоб заходили. Назад шляху немає, або пан або пропав.

Після вчорашнього гуляння він виглядає не дуже, але намагається нам посміхатись. Отже, роблю висновок, що Рікарду нічого не знає про інцидент.

- Дякую за вчорашню роботу, це вам премія, гарно попрацювали - дістає із сейфу гроші, а може і знає і хоче, щоб ми мовчали.

- Рікарду, дякую, але не варто. Ми власне тут, щоб сказати тобі, що ми звільняємось - я це сказала і голос був впевненим не тремтів, як я зараз всередині.

- Що? Чому? - його посмішка вмить зникає із обличчя від чого очі стають більш зловіщими, як я це раніше не помічала.

- Тому що досить із нас цих банкетів - відповідає Інес.

- Я не можу вас звільнити одразу, бо потрібно одразу шукати двох працівників на заміну.

- Ми не змінемо свого рішення, якщо потрібно я готова попрацювати два тижні, поки Ви не знайдете заміну - відповідаю, хоча бажання жодного нема тут працювати, але і гнівити Рікарду не входить в мій план, хіба я знаю, що може цей бандит.

- Я теж згода відпрацювати два тижні, але більше ніяких банкетів - говорить впевнено Інес.

- Дівчата, так бізнес не працює. Якщо ви хотіла, щоб я підняв вам зарплатню, то можна було просто сказати про це, а не влаштовувати це дешеве кіно - помічаю, що Рікарду вже і не приховує своє роздратування.

- Це не вистава, ось моя та Інес заява, прошу підписати і шукати нам заміну - Рікарду читає наші ідентичні заяви, лише імена змінені та підписує. Чим дивує мене, що так легко?

- Як бажаєте, вас легко замінити, а ви ще пошкодуєте про це. Відпрацьвоувати не потрібно, забирайте ваші лахи і щоб я більше вас тут не бачив і твого хлопця також - показує на мене пальцем. Та, будь лакса, ось Рікарду  показав свою справжню природу.

- Ви нам погрожуєте? - не можу втриматись від запитання.

- Ні, але все може трапитись - це життя - з огидною посмішною говорить Рікарду, але на мене це зовсім не діє, я знаю, що коли я поруч із Кирилом мені нічого не загрожує. 

- Тоді Рікарду, і у вас може щось трапитись, особливо після вчорашнього святкування - Інес намагається мене заспокоїти, але я хочу, щоб він зрозумів, що нас краще не чіпати.

- Соломіє, від коли ти такою сміливою стала. Дівчинко не грайся зі мною, зубки ще малі - його забавляє моя поведінка, а не лякає. 

- Я прошу, щоб ви нас звільнили і забули про наше існування, як і ми про ваше.

- Нічого не можу обіцяти, а зараз геть із мого кабінету - на цих словах ми виходимо із закладу. 

Ми вільні, але радості я не відчуваю, а неспокій. Я знаю, він зникне, як тільки я опинюсь в обіймах Кирила. Підходимо до чоловіків, Кирило без слів обіймає мене та цілує у скроню.

- Соль, нічого не бійся, я тебе нікому не дам образити - шепоче Кирило.

- Кирусь, я знаю - одразу тепліє від цих слів.

- А це моє, дозволь - я не розумію що відбувається, Кирило дістає щось із моєї кишені.

- А це що?

- Мікрофон для прослуховування - спокійно відповідає Северин.

- Ви що все чули? - емоційно реагую.

- Звісно, а як би ми знали, що вам потрібна допомога. Чи ти думала, що так легко відпущу вас у лігво Рікарду після вчорашнього? - спокійно відповідає Кирило.

- А сказати про це? - запитую у Кирила.

- Щоб ви поводились неприродно, тоді Рікарду точно зрозумів, що щось відбувається.

- Правда, Соль, так краще - говорить Інес.

- Напевно, головне, що нас звільнили і нам не потрібно відпрацьовувати - кажу з посмішкою.