Розділ 26

Прокидаюсь від дотика, повільно розплющую очі. Це Кирило проводить рукою по моєму обличчі, посміхаюсь у відповідь.

- Соль, ти дуже красива - шепоче і залишає поцілунок на вустах.

- Дякую, щось мені в це не дуже віриться - трішки припідймаюсь та намагаюсь пригладити волосся, але Кирило перехоплює мою руку та цілує її.

- Не варто, ти чарівна, ось дивись - поки я оговтуюсь від сну, Кирило фоотографує мене та показує фото. Дійсно, не дивлячись на вчорашні пригоди, я виглядаю виспаною, очі горять, тінь від сонце падає променем на половину мого обличчя, Кирилова футболка в якій я спала, велика на мене тому одне плече оголене. Світло підкреслює мою красу, а волосся лягло так, ніби я не спала, а зачіску робила всю ніч - Бачиш? - запитує Кирило.

- Так, це ти так дієш на мене - помічаю, що Кирило в спортивному одязі і волосся трішки вологе - ти з пробіжки?

- Так, прокинувся рано і пішов на пробіжку. Оскільки ти вже прокинулась, може разом підемо в душ?

- Кирусь, я б з радістю, але не хочу бентежити Інес. До речі, де вона? - підіймаюсь з ліжка та потягуюсь.

- Інес ще спить.

- Котра година? - запитую, бо не знаю де мій телефон. Вчора було не до нього.

- Майже восьма, кохана, я в душ, бо спізнюсь. Потім у мене справи, а після обіду можна йти до Рікарду писати заяву - в мене вже алергія на це ім'я, скоріше б забути про нього.

- Добре, можна. Я поговорю із Інес, чи готова вона сьогодні йти до Рікарду. Я без неї не піду, їй підтримка зараз потрібна.

- Домовились, кохана - Кирило бере із шафи штани та футболку і направляється в душ. А я переодягаюсь у піжамні штани та топ йду до Інес, а потім займусь сніданком.

Тихенько стукаю в двері, але не отримую відповіді. Відчиняю двері, Інес ще спить, навіть не прокинулась від шуму. Вирішую, що хай ще поспить, організм краще знає скільки потрібно сну, щоб відновитись, йду на кухню.

Вирішую посмажити млинці на сніданок та зробити декілька бутербродів. Не гаючи часу готую тісто, як другий млинець знімаю з пательні на кухню заходить сонна і дуже мила Інес.

- Привіт - вітаюсь.

- Привіт - відповідає Інес.

- Я млинці смажу, ти будеш?

- Так, буду. Може тобі допомогти?

- Якщо бажаєш, можеш зробити бутерброди, всі інгредієнти в холодильнику - показую Інес, де знаходиться холодильник - як ти?

- Не знаю, відчуваю себе відпочившою, але спокійно стане, коли звільнюсь - сідає поруч та нарізає інгредієнти на бутерброди.

- Тобто, ти не змінила думку щодо звільнення?

- Ні, а ти що не хочеш звільнятись? - я бачу як вона лякається.

- Інес, я хочу, сьогодні після обіду можна піти до Рукарду, якщо ти готова - Інес заспокоюється від моєї відповіді.

- Можна сьогодні, хоча морально мені важко, але краще зробити це одразу, щоб не нести цей тягар.

- Молодець, Кирило піде з нами і буде поблизу, тому хвилюватись нема сенсу.

- Добре, тобі пощастило з Кирилом, я ще вчора помітила, як він тебе сильно кохає.

- Згодна, дуже пощастило. Я теж його дуже кохаю - після моїх слів на кухню заходить Кирило. 

- Я сподіваюсь ці зізнання були адресовані мені - зі своєю сексуальною посмішкою запитує Кирило, бо почув мої слова. 

- Тільки тобі, зробиш нам каву, а я дістану вареня до млинців - залишаю поцілунок на вустах.

- Так, Інес, ти каву, чи чай? - запитує Кирило.

- Каву.

Коли всі приготування завершені сідаємо за стіл, кожний в своїх думках, тому за столом панує тиша. Кирило вже за звичкою підгодовує мене зі своєї виделки, або ставить мені на тарілку млинець. За час, що ми живемо разом, я вже звикла і розцінюю це як прояв турботи, хоча спершу було дивацько для мене.

- Ви такі милі - промовляє Інес.

- Дякую - посміхаюсь у відповідь, а Кирило киває.

- Складається враження, ніби ви сім'я, що живе не один рік разом.

- А ми і сім'я, Соломія переїздить до мене - не втримується від коментаря Кирило. Я бачу, як йому приємно ділитись цією новиною і від цього ще більш кайфую.

- Рада за вас, ви такі закохані. А ще - витримує паузу, а потім продовжує - а ще я вчора вам дякувала, але і сьогодні хочу ще раз подякувати за допомогу та підтримку - я тільки хочу сказати, що нема за що, але Кирило під столом торкається моєї руки.

- Друзі Соломії, мої друзі, тому Інес, можеш розраховувати на нашу підтримку. Якщо раптом тобі потрібна буде допомога ти знаєш де мене знайти - серйозно відповідає Кирило. Можу помилятись, але здається це те, що хотіла відчути Інес, захист та безпеку.

- Дякую, маю надію, що таких ситуацій не буде, а щодо дружби, я рада мати таких друзів. Якщо вам буде потрібна допомога я  радістю відгукнусь.

- Дівчатка маю бігти, дякую за сніданок - Кирило прибирає посуд та йде одягатись, а я без зайвого поспіху допиваю каву. Домовилась з Інес, що після сніданку підемо на прогулянку, не хочу їй залишати саму, поки не вирішиться ситуація із Рікарду. Запропонувала Юлі приєднатись до нас, потеревеняти в нашій дівочій компанії.

- Кохана, я побіг - на кухню заглядає Кирило, уже одягнутий у все чорне - проведеш мене?

- Так - як тільки підходжу до Кирила потріпляю у його міцні обійми.

- А де Інес?

- Пішла збиратись, домовились із Юлею зустрітись. Зустрінемось біля кав'ярні? - проводжу рукою по його спині та цілую в шию, тактильність - це моя слабкість, моя воля я б Кирила постійно торкалась і цілувала.

- Так, я близько другої буду вільний, якщо запізнюсь без мене не йдіть, домовились - я киваю у відповідь та отримую найсолодший поцілунок, пристрасний, глибокий і як би не час, то було б продовження.

- Кохаю - кажу.

- І я тебе, пропоную завтра на декілька днів поїхати до океану, запросимо твоїх батьків, я орендую нам готель на березі моря і відпочинемо, як тобі ідея? - запитує Кирило.

- Я тільки за, шалена ідея, мені дуже подобається. Запитаю у батьків, тільки тато буде проти, щоб ти оплачував відпочинок.