Розділ 23

- Кохана, я втратив змогу говорити - колір очей набуває майже чорного кольору, що буває лише, коли Кирило шалено збуджений - Соля, це тобі, ти неймовірно красива - дарує мені оберемок квітів та пристрасно цілує. Проводить рукою по талії, а іншою по спині, Боже, як добре в Кирилових обіймах.

- Дякую, коханий. Вечеря готова - шепочу йому кудись в шию, але йому вже байдуже на вечерю.

- Не хочу вечерю, хочу тебе - знову пристрасно цілує, повільно смакуючи. Підіймає мене, а я автоматично обхвачую ногами його талію, а руками проводжу по шиї, запускаю у волосся і чую звук, що сходжий на звіриний. Мене це ще більше збуджує те, як Кирило реагує на мої дотики.

Ми опиняємось в спальні, Кирило опускає мене на ліжко, повільно розглядає мене, а коли знімає з мене нічну сорочку, я допомагаю Кирилу звільнитися від футболки та штанів, він завмирає. Бо є на що поглянути, чорна білизна ідеально на мені виглядає і дуже пасує моїй засмаглій шкірі.

- Моя, кохаю - схиляюється наді мною, і моя відповідь, твоя тоне в поцілунку. Кирило досліджує губами кожний міліметр моєї шкіри, а я кайфую та відповідаю на його дотики. Коли моя білизна опиняється на підлозі Кирило повільно входить, а далі ми зливаємось в одному ритмі.

Лежу в обіймах коханого після такої палкої зустрічі, Кирило малює якісь візерунки на моїй шкірі, а я кайфую та відновлю дихання. 

- Це було неймовірно - Кирило киває у відповідь - Вечеря вже холодна - промовляю тихо, щоб ніби не порушити магію, яка є між нами.

- Вечеря, я і забув про неї, коли побачив тебе таку звабливу.

- Підеш в душ, а я поки розігрію? Ти ж напевно, голодний? - проводжу рукою по його тату, завжди цікаво, що вони означають, але якось не наважувалась запитати.

- Основний голод, що був, я вже втамував. Так, піду в душ - хоче піднятись, але я зупиняю рукою.

- Кирусь, розкажуш про свої тату? - він лягає поруч і міцно притискає мене до себе.

- Так, що тебе цікавить?

- Що вони означають і як довго вони в тебе?

- Перше тату зробив, коли потрапив у спецпідрозділ, мені тоді було вісімнадцять років - показує на символ, що на пердпліччі - Потім робив тату щоразу, як проживав щось важливе і своєму житті. Ось думаю що ще одне тату скоро з'явиться в області серця.

- А важко було нести службу?

- На початку, фізухи хорошої в мене не було, довелось всьому навчатися та тренуватися щодня по декілька раз. Далі було більше цікаво, але приховувати не буду, іноді були оперції, де страх майже брав гору, але побратими поруч повертали назад і ми успішно завершували операцію.

- Ось чому ти такий кремезний. Кирусь, а після реабілітації та викладння ти знову повернешся на службу? - я бачу, що йому не дуже приємно про це говорити, але він продовжує.

- Так, це моє життя, як мінімум ще п'ятнадцять років буду на службі, поки фізично не стане складно, бо не хочеться наражати на небезпеку побратимів, через свою старість. А ти будеш проти?

- Я не хочу, щоб ти ризикував своїм життя, але відмовляти тебе не буду, бо це частина тебе. Я тебе буду завжди підтримувати, тільки, будь ласка, кажи мені правду про свої операції.

- Дякую, кохана, ти не уявляєш, як мені важливо було це почути. А тобі хіба не цікаво почути, яке буде моє наступне тату? - як вміло Кирило змінює тему.

-  Цікаво дуже, я б теж собі хотіла, але дуже боюсь уколів, тому не наважюсь.

- Скажу, що це буде на згадку про нашу зустріч, а от що це буде згодом дізнаєшся, ескізи вже в розробці - Кирило йде оголений в душ, а я одягаю нічну сорочку йду на кухню розігрівати вечерю.

Поки вечеря розігрівається я збираю квіти, що розкидані на підлозі, ставлю у вазу на столі, свічки майже догоріли, тому міняю на інші і знову запалюю. Саме в цей момент заходить Кирило.

- Я забув про якесь свято? - насторожено запитує.

- Ні, вирішила зробити нам приємно та організувати романтичну вечерю.

- Щось все-таки я в цьому житті зробив правильно, що мені пощастило зустріти тебе.

Кирило куштує рибу та сочевицю і одразу отримую комплімент, як все смачно. Це завжди приємно, коли чоловіку подобається, що ти приготувала. Я згадую про свій подарнуок, годинник.

- Кирусь, ось твоя карта - вирішую повернути.

- Залиш собі, я собі ще одну замовив. Користуйся як тобі заманеться.

- Дякую - не знаю, чи буду користуватись, але відмовити не можу, бо це образить його - я сьогодні була на шопінгу.

- Я знаю - всміхається - і..

- І купила тобі подарунок, ось тримай - затамовую подих, хоч би сподобався.

- Соль, це... це так неочікувано приємно. Дякую, кохана, тепер цей годинник, це мій талісман. 

- Тобі сподобався подарунок?

- Ти ще запитуєш, я його ніколи не буду знімати - Кирило цілую ніжно за вушком -  Давай подивимось фільм? 

- Добре, там в холодильну є морозиво, ти будеш?

- Так, ти біжи вмикай, а я завантажу посудомийку та візьму морозиво - я підіймаюсь, а Кирило обіймає мене - дякую за вечерю, все було дуже смачно - поцілунок.

Вмикаю фільм, що в рекомендаціях із найбільшим рейтингом, зручніше лягаю та чекаю на Кирила. Через п'ять хвилин заходить Кирило, вимикає світло, залишається лише підсвітка. Роздягається, залишається лише в боксерах та лягає поруч. Передає мені відерце шоколадного морозива із лісовими горіхами, а собі пломбір, класика.

- Як проведемо завтрашній день? - запитує Кирило.

- Кирусь, ти тільки не сердись, до мене Рікарду телефонував сьогодні, попрохав допомогти завтра Інес з обслуговуванням в другій половині дня.

- Ти ж у відпустці - напружується Кирило і по голосу розумію, що йому це не подобається.

- Я знаю, мені це теж не подобається, але я це роблю не для Рікарду, а для Інес, їй потрібна моя допомога.

- Соль, я розумію, але це мені страшенно не подобається - від телевізора я маю можливість бачити обличчя Кирила і зараз на його обличчі роздратування - А що за подія має бути?