Розділ 17

Прокидаюсь в темноті, складається враження, що ще ніч, але крізь цупкі штори проглядається сонячний промінь, отже, вже давно як ранок, то штори створюють ефект ночі. Поруч Кирила нема, а на годиннику сьома ранку. Довго не думаючи йду на пошуки Кирила, поправляю футболку, що піднялась від спання та рукою намагаюсь хоч трішки укласти волосся.

Тихенько на шпиньках заходжу в кухню, Кирило чимось дуже зайнятий, що навіть не чує моїх кроків. Підходжу та тільки вирішую обійняти Кирила, як зі блискавичною швидкістю Кирило повертається і одним рухом скручує мене та фіксує мої руки. З такої хватки вирватись нуль шансів.

- Соль, пробач - Кирило перший реагує та одразу відпускає, а я ще досі перебуваю в шокову стані - я тобі боляче зробив? - проводить рукою по моєму обличчі та розглядає моє зап'ястя.

- Ні, не зробив.

- Це сильніше за мене, це вже як інстинкт спрацьовує.

- Я більше так не буду підкрадатись.

- Дякую, ходи до мене, ти зранку дуже сексуальна - від цих слів я забуваю, що щойно лякалась, а серце стукає не від страху, а від збудження.

Кирило підіймає мене на руки, я автоматично охоплюю його торс ногами, припадає до моїх губ, між поцілунками шепоче, яка я красива. Я перехоплюю ініціативу, не можу нічого з собою вдіяти, коли справа стосується цілунків Кирила, я готова до більшого, до продовження.

Я відчуваю наскільки Кирило збуджений:

- Соль, якщо не готова до продовження, то нам краще зупинитись - де в Кирила ще беруться сили поводити себе, як справжній чоловік, поважати бажання дівчини.

- Я готова - автоматично відповідаю - не зупиняйся - Кирилу було достатньо моїх слів. Не розриваючи поцілунку Кирило несе мене в спальню, його руки ковзають під футболку торкаючись спини. Лягаємо на ліжко не розриваючи поцілунку, Кирило нависає зверху, а я не відмовляю собі в бажанні проводжу руками по його торсу, опускаюсь трішки нижче та завмираю, бо це мій перший раз і я до біса збуджена та розгублена.

- Ти хочеш зупинитись? - по-своєму розуміє Кирило мої дії, тобто їх відсутність.

- Не хочу, Кириле - набираюсь сміливості - ти мій перший чоловік, тому в сексі я недосвідчена.

- Соль, це найприємніше, що може почути чоловік від дівчини. Я буду ніжним. Серденько, довірся мені.

Після моєї згоди, Кирило допомагає зняти мені футболку, я залишаюсь в трусиках, автоматично хочу прикритись, але швидко зупиняю себе. Я бачу, як зіниці Кирила збільшуються, йому подобається що він бачить, це робить мене більш впевненішою в своїх діях.  Мої польці ковзнули по плечах Кирилая всім тілом притиснулось до тіла Кирила. Він продовжував мене роздягати, спершу позбувся боксерів, а потім і моїх трусиків. Він опустився наді мною, повільно увійшов в мене дивлячись мені в очі. Спершу був дискомфорт, а потім наші рухи ставали впевненішими, згодом стали єдиним, спільним ритмом.  Наші погляди зустрічались між поцілунками, і в цих коротких митях було більше пристрасті, ніж у буль-яких словах. Це була насолода, яку ні з чим не порівняти.

Після такого пристрасного ранку, я ще довго лежала не в силах поворохнутись, повільно малювала лінії на грудях Кирила, а він міцно мене обіймав за талію.

- Кошенятко, ти неймовірна - після слів отримую поцілунок у скроню.

- Дякую, ти також. Кириле, я піду в душ.

- Можу піти з тобою.

- Спокусливо, але я сама піду.

- Соль.

- Що?

- Нічого, біжи, а я поки приготую нам сніданок - Кирило все розуміє без слів, перший залишає спальню, а я збираю речі та постіль йду в душ. Закидаю прання та вмикаю пралку, а потім нешвидко приймаю душ, майже весь час посміхаюсь, бо згадую що щойно трапилось. Ми кохались і це було незабутньо.

Витираюсь рушником та одягаю чергову футболку Кирила, що прикриває мої сідниці. В них настільки зручно, а ще кожна його футболка має його аромат, який мене так і манить.

- Ти саме вчасно, проходь - одразу помічає мене Кирило, як тільки я підходжу до столу, Кирило підіймає футболку та опиняєтся руками під нею.

- Кириле, не спокушай, я голодна.

- Я теж і мені здається ще більше зголоднів, коли спробував мій особливий десерт. Нарешті, ти моя.

- Твоя.

- Сідай, а я каву принесу. Я тобі не зробив боляче?

- Ні, все добре. Це було незабутьо.

- З кожним разом буде зникати дискомфорт.

- Ага - хочу змінити тему, бо трішки соромлюсь - я геть забула, що нам ще сьогодні на побачення.

- А може не підемо, а залишимось в мене? Бо скоро будуть робочі будні і буде менше часу щоб провести разом.

- Я пообіцяла Юлі, тому в нас є три години, щоб приїхати за вказаною адресою.

- Я готовий на все заради тебе, тому снідаємо і їдемо до тебе?

- Так, мені потрібно переодягнутись.

- Можливо візьмеш із собою деякі речі і залишишся в мене? Ти завтра ще вихідна?

- Так, вихідна. Не знаю, а це буде зручно?

- Ти ще питаєш, звісно, після сьогоднішнього ранку я взагалі не хочу з тобою розлучатись.

- Я теж.

Після сніданку заходжу в квартиру Кирило зі мною. Поки я збираю речі та вирішую, що одягнутись, Кирило не сидить без діла, виявляється він тим часом відремонтував мені двері на терасу, що були пошкодженні вітром. Коли речі спаковані, вирішую одягнути вільні джинси та приталений топ, волосся збираю у низький хвіст. 

Коли виходжу з кімнати одразу потрапляю в обійми Кирила:

- Красуня.

- Дякую, ти теж дуже красивий, а тіло таке, ухххх - проводжу рукою по плечах Кирила.

- Соль, всі дні в залі були варті того, щоб почути ці слова від тебе.

- А ти багато часу проводиш в залі?

- Декілька годин на тиждень, між бігом та боксом.

- Що, нічого собі, ти до марафону готуєшся, чи що?

- Та ні, в моїй справі підготовка багато що вирішує, тому тренуюсь щодня.

- Ой, здається нас уже розшукують - дивлюсь на екран телефон, Юля.