Розділ 14

Кирило

Ну чому мені так щастить, працювати під прикриттям в університеті цілий рік. Я інтроверт, це не моє спілкуватись з людьми, а тут ще й зі студентами з різних країн. Як пояснив мій командир, що тільки я знаю португальську та англійську, тільки на біса, я сказав про це, що в юнацтві жив декілька років в Португалії, тому і знаю. Вибір був очевидний, а порушувати накази, чи сперечатися з командиром не в моєму дусі, він не просто мій командир, ми друзі.

Нічого, це чергове завдання, рік і ти будеш на відпочинку до наступного завдання. Рік уже минув в Лісабоні, отримав поранення під час минулої  операції, тому тут прохид реабілітацію та ознайомлювався із справою. Все має виглядати максимально природньо, моя легенда та поява, це про мою безпеку. Таке життя спецпризначенця. Адаптуватись вдалось швидко, знайшов місцину де постійно вечеряю та спостерігаю за об'єктом, в університеті не викликав підозр, завдання виконується.

Та раптом на моєму шляху трапилась офіціантка із русявим волоссям та зеленими очима. Юна та симпатична дівчина, але якимось дивом вона мене і манила і дратувала водночас, тому поводився із нею, як останній придурок.

Вирішив, що краще її уникати, але доля ніби сміялась над мною, я її постійно зустрічав, як от після кав'ярні, коли вона стала свідком частини мого завдання. Де вона тільки взялась і взагалі їй не страшно йти додому одній ввечері. З такими думками я йшов за нею слідом, щоб переконатись, що вона дістанеться дому в безпеці.

Навіть порушив свою звчику щодня ходити в кав'ярю, вечеря там була лише прикриттям, щоб не бачити її, бо знову себе буду поводити як бовдур. Я однозначно відносив себе до тих чоловіків, що не здатні до довготривалих стосунків, чи створення сім'ї, моя сім'я це мої побратими.

Після випадку в клубі я зрозумів, що Соломія мені не байдуже, що вона мені подобається, невисокого зросту, але все при ній, симпатичне обличчя та характер, який кричить я знаю собі ціну і не дам себе ображати. Цілеспрямована, молода дівчина для чого я їй, військовий, що не має постійного місця проживання, різниця в нас у віці суттєва, десять років. Мозком я все це розумів, але мене тягнуло до неї. 

Як побачив того ідіота, що чіплявся до неї в клубі, ледь стримав себе, щоб не вибити з нього всі його дурні ідеї. Можливо і Соломія злякалась, але я не міг по-іншому мною керували емоції, яких раніше я не відував. Страшенне бажання захистити її, зробити своєю, щоб жодний хлопчисько, чи чоловік не торкались до неї.

Я не хочу інтрижку з нею, Соломія на це не заслуговує, вона створена для відносин, що у фільмах із щасливим хепі ендом, а це не про мене. Тому всіма силами я намагався її відштовхнути та уникати.

Останньою краплею стало, коли побачив її в університеті і вона мене впізнала. Напередодні пропонувала дружбу, а я спеціально сказав так грубо, що мені не потрібно дружба, аби вона втратила до мене інтерес. Ну яка дружба, якщо я її хочу. Тільки уявити я її викладач, розкажу хлопцям, то ніхто не повірить в такий збіг.

Черговий раз обдумуючи що мені робити із Соломією, приходжу до думки, що я готовий ризикнути та спробувати побудувати справжні стосунки, які тільки можуть бути між чоловіком та жінкою. Вперше за довгий час я щось відчуваю і хіба я не заслоговую, хоч трішки побути щасливим, скільки того життя, враховуючи мою профсію. Бо з таким темпом, я більше думаю про Соломію та її безпеку, ніж про завдання, а цього не можна допускати та ризикувати небезпечно. Під час прогулянки розповідаю майже всю правду, лише змовчую, що я зараз на завданні для її безпеки.

Спершу вирішую погодитись на її пропозицію товаришувати, щоб не налякати її, хоч як би мені складно не було стримуватись поруч із нею. ЇЇ губи так просять, щоб я поцілував, що я і роблю, цей інстинкт сильніший за мене.

Як тільки торкаюсь вустами до її вуст, я розумію, що я конкретно втрапив. Я не бажав, щоб цей поцілунок закінчувався, але лише мого бажання було недостатньо. Соломія злякалась, хоча я розумію, що я теж їй подобаюсь, але в її голові були сумніви, тому вона втекла. Я відчув, що їй так само сподобався поцілунок і вона хотіла продовження.

ЇЇ адресу я давно дізнався, тому опиняюсь біля її дверей, нам потрібно поговорити, щоб прогнати всі її сумніви. На допомогу прийшла злива, виявляється моя дівчинка боїться грози і це чудовий шанс, щоб залишитись та все прояснити між нами.

Сподіваюсь Соломія дасть мені другий шанс і хай не сумнівається цим шансом я скористаюсь, щоб ми були щасливі. Мені постійно хочеться посміхатись від коли Соля сказала, що хоче спробувати зі мною стосунки.

Прокинувшись в її ліжку ще даю собі час усвідомити, що вчора сталось і як одне рішення змінило моє життя. Побратими в кого є стосунки, казали мені, що якщо закохаєшся, то це назавжди і здається це цей випадок.

Я не знаю, як розповісти все Соломії про себе і як вона сприйме моє життя, мою професію, чи захоче бути поруч із людиною, яка постійно змінює місце дислокації та яка ризикує власним життям, але я готовий спробувати, готовий відкритись їй моїй дівчинці.

Виявляється спати поруч із дівчиною, яка тобі подобається найсолодший сон, а сніданки можуть бути романтичними. Давно я так міцно не спав, що навіть не чув як Соля прокинулась. Як тільки побачив її на кухні, як вона готувала сніданок, одразу виникло бажання її зацілувати, поставити на ній клеймо, що вона моя. Мила, ніжна моя дівчинка, яким я був дурнем, що хотів відмовитись від цієї насолоди.

Вперше запросив дівчину на побачення, як себе поводити не знаю, тому хвилююсь, для мене це вже забуте відчуття, бо завжди, щоб не хвилюватись на завданні має бути все продумано та підготовка. В цьому випадку не допоможе такий підхід, бо все залежить не тільки від мене, а й від Солі.

Дивлюсь, як Соломія виходить після робочої зміни, така зваблива:

- Соля, виглядаєш неймовірно - волосся розвівається при ходьбі, ніжно рожева сукня підкреслює талію на стрункі ніжки.