Розділ 13

Прокидаюсь раніше Кирила, його рука мене обіймає за талію, відчуваю його спокійне дихання. Легенько, щоб його не розбудити намагаюсь дістатись до телефона. Вдається не з першої спроби, проте Кирило не прокинувся, а його обійми стали міцніші. Годинник показує сьому ранку, нема коли ніжитись треба вставати попереду навчання та робота.

Вислизаю із таких теплих та солодких обійм Кирила йду приймати ранковий душ. Після душу заходжу на кухню, нагадування про вчорашню зливу це свіжість у повітрі та мокрий асфальт. Виходжу на терасу, сонечко світить птахи співають на душі так добре. Розумію, що це на мене так діє пристуність Кирила. Сьогодні в мене пара в нього і я не знаю як себе поводити і що буде далі, але готова насолоджуватись кожним моментом, коли ми разом.

Повертаюсь на кухню, ставлю каву і займаюсь сніданком, як добре, що мама навчила мене готувати, випічка це не моє, але легкі страви, а головне смачно приготувати я в змозі. Я не знаю, що любить на сніданок Кирило, тому готую те, чим найчасніше снідаю я.

Скрамбл готую до нього салат та підсушений хліб із рибкою та авокадо, майже все готове, коли на кухню заходить сонний Кирило. Треба було бачити моє обличчя, я так і завмерла не в змозі відвести погляду від торсу Кирила. Це найсексуальніша картина, яку я бачила. Хм, а де поділась його футболка?

- Привіт - сонно промовляє та проводить по волоссю рукою, намагається його пригладити, бо після сна трішки скуйовджене. В штанах, але без футболки, це він спокушає мене своїм ідеальним тілом. Права рука повнюстю до плеча забита татуюванням, статне та підтягнуте тіло, ніби Кирило весь вільний час проводить в залі.

- Привіт, сніданок майже готовий. Я не знаю, що ти любиш на сніданок, тому приготувала, що люблю я на сніданок - від хвилювання багато говорю.

- Соля, це я мав тобі готувати сніданок, щоб в тебе навіть не було думки від мене втікати - це він жартує зараз, бо я точно не збираюсь тікати. Особливо, як я вже відчула, що таке засинати поруч із чоловіком, який страшенно тобі подобається.

- Я не збираюсь тікати.

- Радий чути - Кирило повільно підходить до мене, притягує до себе та цілує, спершу легенько вустами торкається моїх вуст, потім поглиблює поцілунок. Я проводжу руками по пресу підіймаюсь вище, запускаю руки у його волосся, я чую його стогін, чи це мені здається. Це шаленство, він вміло зводить мене з розуму своїми вустами - ммм, який солодкий сніданок.

- Сніданок - проводжу по губах - ой, сніданок, я геть забула - звільняюсь з його обійм, хліб під рум’янився, але не згорів. Швидко знімаю з пательні, під пристальним поглядом Кирила все це роблю. Він все розуміє без слів, тому допомагає засервірувати стіл на терасі.

Не одягаючи футболку сідає на стілець та садить мене до себе на коліна.

- Зручно - запитує, поправлючи моє волосся що вибилось із гульки.

- Так - відпиваю каву, бо не знаю, як себе поводити, це мої перші стосунки - а тобі? - обіймаю Кирила однією рукою за шию та малюю пальчиками невидимі візерунки.

- Дуже, ти так солодко пахнеш, що я готовий тебе з'їсти замість сніданку - посміхаєть та проводить рукою по моїй оголеній спині.

- Спершу сніданок, бо він буде холодним, мене можна потім - от, що я тільки но сказала, боже, як звучить двозначно.

- Зрозумів, сніданок так сніданок - переносить мене на сусідній стільць та підсуває ближче до себе.

Певний час насолоджуємось сніданком в тиші, я дивлюсь то на парк, то на Кирила, який він красивий. Виявляється ми полюбляємо однакову каву, без цукру та без молока. Сьогодні він інший, відкритий не такий холодний, ніжний та романтний.

- Кирило, що тепер буде? - пошепки запитую в Кирила.

- Ти про нас як пару? 

- Так.

- Пропоную не приховувати наші стосунки, але в університеті поводити себе як викладач та студентка, щоб не було зайвих питать - говорить з такою буденністю, ніби все і так зрозуміло - хоча я не знаю, як буду стримуватись в університеті щоб тебе не обійняни, чи не поцілувати - на підтвердження своїх слів, ніжно мене цілує.

- Ну ти до цього якось стримувався.

- І до чого це призвело, ти думала, що я тебе ненавиджу, а я щоразу після наших розмов лаяв себе, що так ображаю тебе, але думав, що так буде краще.

- Ти мені одразу сподобався, але собі я в цьому довгий час не зізнавалась - вирішую, що Кирило заслуговує почути правду.

- То я тобі подобаюсь - змінює настрій нашої розмови. Я киваю у відповідь - я вкраду ще один поцілунок і буду бігти, бо багато справ, а я хочу все завершити до вечора, щоб провести час із тобою. Підеш зі мною на побачення?

- Піду - від радості готова стрибати, але сильні руки Кирила підіймають мене, я знову опиняюсь на колінах в Кирила, не встигаю зреагувати, як він цілує мене.

- Соль, я приберу зі столу, а ти біжи одягайся, я тебе підвезу до університету. Сніданок ддуже смачний, дякую.

- Ти на автомобілі? - це він міг вчора спокійно доїхати додому і не намокнути.

- Так, визнаю, я вчора про це змовчав, але хіба ти заарз про це шкодуєш? - примрудує очі дивлячись на мене.

- Не шкодую, я рада, що ти залишився.

Виходимо із будинку близько дев'ятої, Кирило їде зовсім незнайомою для мене дорогою, пояснює, що так буде швидше. За декілька хвилин до пари я забігаю в аудиторію, Юля щось запитує, а я показую, що мені потрібний час, щоб дихання вирівняти.

Дорогою до університету домовляємось із Кирилом, що зустрінемось в кав'ярні, а після зміни підемо на побачення. Подумки рахую, коли мені краще поїхати додому щоб переодягнутись, бо хочеться виглядати якнайкраще. Через дві пари ми знову побачимось.

- Соля, ти мене чуєш? Ти де літаєш? - Юля штовхає мене в бік.

- Вибач, Юль, задумалась, що ти казала?

- Запитувала, що з тобою?

- А що зі мною?

- Ти себе бачила, очі сяють, думками десь далеко і постійно посміхаєшся.

- Я вчора цілувалась із Кирилом - ми вирішили не приховувати наші стосунки, тому вирішую, що хочу, щоб моя подруга знала про нас. Юля скрикує і прикриває рот рукою, щоб викладач не помітив наші теревеньки - це ще не все. Ми зустрічаємось.