Розділ 5

- Знову Ви? Тільки не це - моєму подиву нема меж.

- Тільки не це, ти звідки взялась, ти що переслідуєш мене? - в очах злість, що змішана із чимось, не розібрати. Рукою притримує мене, щоб я не впала при зіткненні, але швидко прибирає руку, мене ніби струмом вдарило від його дотику.

- Дуже смішно, я б воліла б Вас взагалі не бачити.

- Перестань мені викати і більше не трапляйся мені на очі.

- Ви так говорите, ніби світ крутиться навколо вас, а це не так - відповідаю і намагаюсь стримати сльози від образи, вперше зіштовхуюсь, щоб так зі мною розмовляли, не знаю як себе поводити.

- От, тільки не треба тут сліз - це була остання крапля. Розумію, що складно стриматись від сліз, різко розвертаюсь та йду. Чую, як Кирило гучно зітхає.

Це вище моїх сил, чому ці зустрічі так на мене впливають, я піддаюсь емоціям, а не холодному розуму. Це напено перший чоловік до якого я щось відчуваю, хоча це і негативні емоції.

Вечір за роботою проходить швидко і що дивує, що вперше Кирило не прийшов в кав'ярню і я рада, що не буду знову його бачити і погляд його карих очей. Що не потрібно буде грати роль, що все нормально і це не він причина моїх сьогоднішніх сліз. Обговорюємо з Інес, між обслуговуванням столиків, майбутню поїздку до океану і похід в клуб. Вирішую, що потрібно терміново сходити на шопінг, бо нема в чому йти до клубу, хочеться щось розкуте і стильне.

Нарешті, вихідні, мені завтра не на роботу, тому можна повеселитись. Виходжу із під'їзду, де мене вже чекає Юля та Інес, ми разом вирушаємо до океану, а Леон із друзями нас будуть чекати там.

- Нічого собі, яка ти - коментує Юля англійською, щоб Інес зрозуміла. Як я зрозуміла, що поки мене чекали під під'їздом вони знайшли спільну мову.

- Дякую, дівчатка ви теж дуже красиві, від вас очей не відвести - кажу чисту правду.

- Соля, Леон буде твоїм.

- Хто такий Леон? - запитує Інес.

- Ой, це наш одногрупник, Юля каже, що я йому подобаюсь, але я не знаю - відповідаю, поки йдемо на трамвай. Їхати нам до моря близько години.

Я залишила волосся розпущеним і трішки підкрутила кучері, нафарбувала очі, що роблю дуже рідко, тому і виглядаю трішки дорослішою, ніж є насправді. З одягу зупинила свій вибір на чорній короткій приталеній сукні із цупкої тканини. 

На горизонті видніється океан і вже від цієї картинки ти розумієш силу природи. На дворі період сутінок, коли  сонце знаходиться нижче горизонту, але ще достатньо світло і це неймовірна картина, один із найкращих періодів відвідати океан.

- Дівчата здається нам туди - кажу, бо помічаю компанію хлопців на березі океану.

- Так, а он і Леон, ти тільки подивись як він одягнувся, все, щоб тебе спокусити - Юля ліктьом штовхає  мене та посміхається.

- Ага - все що відповідаю. Дійсно він виглядає стильним і брутальним, типаж із дівчачих романів про поганого хлопця. Леон симпатичний, але як виявляється мене приваблють зовсім інші чоловіки.

- Привіт, знайомтесь це Інес, моя подруга - кажу, як підходимо. Хлопці кивають та вітаються, так виходить, що нас троє дівчат та троє хлопців. Спершу спілкуємось всі разом, але згодом, якимось чином розбиваємось на пари. Я із Леоном, симпатичний він хлопець, але я не відчуваю до нього симпатії, більше сприймаю його як цікавого співрозмовника.

Леон пропонує прогулятися вздовж океану, а потім повернутись і їхати в клуб, а це знову повертатись до Лісабону, ще година точно в дорозі, як раз приїдемо до клубу близько одинадцятої.

- Соломія, ти дуже гарно виглядаєш - робить комлімент Леон,не буду приховувати, мені приємно це чути.

- Дякую, ти також гарно виглядаєш - повертаю комплімент, а Леон тим часом переплітає наші пальці, а я не проти.

- В тебе є хлопець в Україні? 

- Ні, не має - вирішую змінити тему - а чому ти обрав журналістику? - поки Леон відповідає, я знімаю взуття і йду ближче до океану, щоб вода трішки торкалась до моїх ніжок.

- Це моє спільне рішення із батьками, а насправда я хочу бути моделю. Як думаєш я підходжу на цю роль? - він фліртує зі мною.

- Моделю?

- Так.

- Думаю, що так, якщо це те, чим ти гориш, то в тебе все вийде - відповідаю, як відчуваю.

- В мене на тижні має бути зйомка, може складеш мені компанію, там як раз потрібна дівчина твого типажу - чую і в мене відкривається рот від подиву.

- Це круто, дякую, але моя пристрасть - це журналістика.

- А я думав, що пристрасть, це те, що відбувається між нами - коли він це говорить повертається до мене обличчя, обіймає за талію, та нахиляється, щоб поцілувати. Я тягнусь на зустріч, але в цей момент за його спинаю помічаю постать Кирила від чого на мене як холодний душ і момент вже втрачений. 

- Вибач, я не готова поки що - цілую в щічку Леона, намагаюсь розгледіти, чи то справді був він, але там лиш відблиск від хвилі, здалось. Він і на відстані псує мені вечір.

- В нас все ще попереду.

- Будемо повертатись і їхати до клубу? - запитую.

- Так.

Уже як їдемо в трамваї назад, Юля допитується, чи був поцілунок, кажу, що ні. Вона не розуміє, чому я тягну, адже, щоб зрозуміти, чи є між вами хімія достатньо одного поцілунку. Я у відповідь лише знизую плечима.

Черга до клубу вражає, стільки народу, майже двадцять хвилин стоїмо в черзі і ось нарешті ми всередині. Дизайн та кількість людей, що на танцполі дивує, таке враження, що місця нема, але це тільки на перший погляд. Ми проходимо до заздалегідь заброньованого столика, сідаємо по парах і Леон ставить руки на диван позаду моїх плечей, ніби обіймає. Мені не дуже імпонує така його активність.

Всі роблять замволення, я алкоголь не дуже, тому вирішую взяти коктель на основі рому та негазовану воду. Юля тягне на танцпол і я тільки за. Танцювати я люблю, тому повністю віддаюсь музиці, проходить трішки часу і я відчуваю на собі погляд, дивлюсь за наш столик, але Леон розмовляє із друзями, хм дивно. Через певний час підходжу до столику, щоб випити води, Леон тягне на себе і я опиняюсь на його колінах, мене вже починає дратувати така його увага. Кажу, що піду ще потанцюю, на танцполі проходить ще година, вирішую, що на сьогодні досить, дивлюсь на годинник друга ночі, час їхати додому.