Глава 3. Владислав

Владислав

Щойно за Аліною зачиняються двері, я відчуваю солодкий аромат її парфумів, який огортає повітря. Вона залишила у кабінеті свій слід. Як же вона приємно пахне. Захотілося бути ближче до цієї дівчини. Її сором’язливий погляд, напруга в голосі, коли вона відповіла на мої питання — все це викликало в мені дивне бажання заволодіти нею.

Не очікував, що ця простачка так мене зацікавить. Її трепет і, водночас, сміливість, із якою вона зустрічає мої жорсткі слова, відрізняють її від інших. Мені хочеться дізнатися її більше. Цікаво, чи здатна вона вирватися з цього стану і довести, що її місце тут, у моєму агентстві?

У мене вистачає досвіду, щоб розпізнати потенціал, навіть прихований під цією зовнішньою простотою.

Зітхаю, відкладаю її досьє, намагаючись зосередитись на справах, що лежать переді мною, але образ Аліни вперто не виходить з голови. Її обличчя, її розгублений погляд — все це переслідує мене. Можливо, тому що вона єдина, хто не намагається мені сподобатися? Її сором’язлива присутність більше зачепила мене, ніж усі ці штучні усмішки і позування, до яких я звик від інших моделей.

А ще при думці про неї в мене з’являється бажання. Хочеться пізнати її, не тільки як модель, але й як жінку. Спробувати її пухкі вуста на смак.

Так, треба зупинити цей потік відвертих думок. Вирушаю до зали, де триває фотосесія з Іриною, однією з головних зірок агентства. Ірина — бездоганна професіоналка, і я завжди можу покластися на неї. Як тільки вона помічає мене, її погляд одразу змінюється. Вона стає ще впевненішою, її позування стає розкутішим, і вона виглядає так, ніби володіє сценою. Це не новина для мене: Ірина завжди прагне справити на мене враження, і її кокетливі погляди та легкі усмішки свідчать про те, що її інтерес виходить за рамки роботи.

Сесія закінчується, і Ірина підходить до мене. Її погляд випромінює впевненість, яку вона набула роками роботи на подіумі.

— Владиславе, сподіваюся, вам сподобалась моя робота? — запитує вона, злегка нахиляючи голову, щоб продемонструвати лінію шиї. Її голос м’який, з явно вловимою ноткою флірту.

Я дивлюся на неї холодно, злегка киваючи.

— Все на належному рівні, Ірино. Ти професіоналка, і я отримую від тебе той результат, якого очікую.

Її усмішка на секунду завмирає, вона явно чекає чогось іншого, більш особистого в моїй відповіді. Їй здається, що цього разу зможе пробити мій бар’єр, але я залишаюся стриманим і холодним, як завжди. Ірина для мене — цінний кадр, але тільки як модель, яка допомагає піднімати репутацію агентства. Її успіх, її краса, її професійність — все це інструменти, що працюють на мене. Вони ніколи не були і не стануть чимось більшим.

— Ми могли б після роботи випити кави? — продовжує вона, сподіваючись змінити мій холодний настрій. — Обговорити подальші проєкти, подумати про нові ідеї…

Її голос звучить м’яко, вона намагається вибудувати місток, наблизитись. Але мене це зовсім не вабить. Я зберігаю свою відстороненість, не дозволяючи жодному жесту чи слову вийти за межі формальності.

— Ірино, — відповідаю різко, не відводячи погляду, — залиш цей ентузіазм для подіуму. Все, що мене цікавить, — це твоя робота. І результат, який вона приносить.

Її усмішка в’яне, але вона швидко опановує себе. В очах спалахує мить розчарування, але Ірина швидко відступає. Усвідомлює, що на особливе ставлення їй марно розраховувати. Як і на секс зі мною.

Коли Ірина відходить, мої думки знову повертаються до Аліни. Із нею все інакше. Я досі не розумію, чому вона пробуджує в мені такі емоції. Але у ній є щось, що не дозволяє мені забути її, і я не маю наміру зупинятися, поки не отримаю її. Усю і повністю.