Глава 2. Аліна

Аліна

Не знаю, як я дошкандибала до куліс. Коліна ниють, кожен крок віддає глухим болем, але я з усіх сил хочу якомога швидше зникнути з очей Владислава Романова. В очах застигли сльози, а на душі вирує смуток. Навіть не пригадую, чи було мені так гидко і прикро в житті колись.

Яка ганьба!

Так осоромитися перед найвпливовішою людиною в світі моди! Можна забути про кар’єру моделі і йти далі працювати продавчинею в книжковий, де я і працюю. 

Мама мала рацію, для таких простолюдинок подіум, слава і світ високої моди — не місце.

Організатори кастингу дивляться на мене з неприхованою зневагою. Дівчата-учасниці подумки моляться, щоб їх минула така прикра участь, яка спіткала мене. Хто дивиться на мене з жалем, а хто навпаки — тішиться, що мінуснулася одна конкурентка. Хоча і за повноцінну конкурентку мене тут ніхто не вважає.

— Ти хоч сукню не подерла? — гламурний хлопчина з закладеним гелем волоссям і яскравим лимонним светром з дірками зупиняється біля мене і поглядом сканує одяг на мені.

— Наче б то ні, — опускаю голову і перевіряю свої слова на дійсність. Сукня ціла. На відміну від моєї гідності і колін.

— Йди давай бігом, знімай і повертай на вішалку, — хлопець активно жестикулює довгими пальцями з нафарбованими малиновим лаком нігтями. — Другий раз дивись під ноги. Хоча, який другий раз, — він змірює мене поглядом. — Сумніваюся, що він у тебе буде. Па-ка, мишка! — розвертається і зникає у натовпі.

Зітхаю.

Він правий. Це було моє перше і останнє дефіле в житті. Зато запам’ятаю я його до кінця своїх днів.

Підходжу до роздягальні і йду до вузької шафки на ключику, де залишила свої речі. Скидаю сукню, кладу її акуратно на лавку. Сама тим часом беру джинси і гольф, в яких прийшла, виймаю сумочку. Треба розчесати волосся, бо після падіння воно стирчить, як в опудала. Хочу взяти щітку з сумочки, але в ній починає грати телефон. Виймаю його і дивлюся на екран. Ян.

— Привітик, — вітаюся, як тільки приймаю виклик.

— Привіт, мала. Що там у тебе?

— Повний провал, — ледь не схлипую, згадуючи як впала на подіумі.

— Тобі відмовили?

— Та я б сама собі відмовила. Я впала на сцені. Коротше, це фіаско, — підтискаю губи і розчаровано дивлюся на своє відображення в дзеркалі. Добре, що під джинсами не видно побитих колін.

— Та я тобі казав, що нефіг туди йти, — бубнить Ян, а мені від цього не стає легше. — Нахіба тобі та мода?

— Ладно, проїхали, — ухиляюся від відповіді. Що йому казати, якщо він не розуміє, що це моя мрія з дитинства — попасти у високий світ моди і стати моделлю. Але я завжди вважала себе посередністю і не мала зайвої рішучості, щоб спробувати. До сьогодні. Спробувала, називається. 

— Ти ще довго там будеш? Пішли б погуляли, сьогодні класна погода.

— Підтримую. Мені не завадить розвіятись.

— То будеш в наших краях — напишеш. Я підійду. Цьом, мацьонька.

Ян закінчує розмову і я зітхаю. Добре, що він в мене є. Хоч розрадить в такій ситуації.

Знову беруся за щітку і тільки підношу її до волосся, як в роздягальню заходить дівчина. Впізнаю в ній ту, що сиділа в залі в складі журі. Хочеться залізти в шафку, щоб сховатися від її погляду.

— Аліна Савченко? — вона дивиться уважно на мене. Знає ж, що це я. Навіщо питає.

— Так. Це я.

— Пройдіть, будь ласка, зі мною, — вона киває в бік дверей і виходить.

Здивовано підіймаю брови, швидко причесую волосся і ховаю щітку в сумочку. Беру її на плече, знімаю з гачка курточку і виходжу слідом за дівчиною.

— А що трапилося? — цікавлюся. — Якщо це стосовно сукні, то вона не пошкоджена. Я перевіряла.

— Зараз все дізнаєтесь, — вона швидко дріботить сходами на другий поверх і йде вузьким коридором в кінець. Тут тихо і спокійно. Шум і гамір залишились внизу, де стовбичить натовп худих і високих дівуль з красивими фігурами і обличчями. Підходимо до масивних дерев’яних темних дверей і вона легенько стукає.

— Так, — чую з середини кабінету низький чоловічий голос і за секунду двері відчиняються. Мені стає не по собі. Я вже починаю здогадуватися, куди ми прийшли і хто власник того хрипкого басу.

— Заходьте, — каже мені дівчина, — Владислав Володимирович чекає на вас.