ГЛАВА6

Попиваючи гарячий напій, бачу як новий працівник прямує до мене.

-Владо, Артем мене прийняв на роботу і просив передати Вам щоб Ви мене оформили.-простягає документи.

Ставлю чашку на стіл і переглядаю папери. «ага Максим значить, 26років…»-подумки читаю.

-Добре Максиме через кілька хвилин займусь цим.

-Ага, доречі вітаю Вас з перемогою, я думаю Ви мене впізнали пані Мафія.-усміхнувся і пішов.

Так от звідки я його знаю! Це ж цей чоловік в кінці гри підняв келих нібито за мене. Але тоді всі були в масках, тому я і не могла пригадати.

В мене трохи погане передчуття… Це стається рідко. Надіюсь, що це просто нав’язливі думки.

Перебиваючи думи до мене підходить Ліза з усміхненим обличчям.

-Владо, а хто це?- киває головою у бік Макса.

-А, це наш новий працівник, помічник Артема, Максим.

-Агаа…

-Лізо, ти інтер’єрний дизайн вже виконала?-питаю.

-Так, ось несла тобі малюнки.-простягає папку.

-Добре.-беру малюнки і йду в офіс.

За горою роботи я й не помітила як пройшло чотири години.

                                         *стук у двері*

-Так!

В мій кабінет зайшов Артем.

-На рахунок Максима, він не має досвіду але дуже легко вчиться тому я прийняв його.

-Ага.-майже не слухаю те що каже бо працюю.

-І ще.-сідає біля мене.

Дивлюсь на нього.

-Я пам’ятаю, колись ти мені казала, що обожнюєш танцювати по вечорам. Недавно я побачив оголошення на конкурс танців, якщо тобі буде цікаво залишу номера зязку.

Мої очі засяяли але усмішка не появлялась. Я стримувала її. Але була безмежно рада.

-Добре я подумаю.