...

-Одне з запитань на які потрібно було відповісти на цьому конкурсі це-Ваша біографія. Чесно такої заглибленої біографії не знало ні одне інформаційне джерело. Чому раптом Ви вирішили так багато розказати про себе.

-Це потрібно було зробити.-відповідаю.

Час на запитання вийшов і я покидаю цю залу, ідучи до кабінету.

Аналізую все почуте і сказане. Натрапляю на думку, що один з журналістів дуже допитливий, це саме він тоді був і питав що це за кільце у мене. Добре, можливо я знову накручую себе.

Зараз знову потрібно зібратися і створювати нові проекти.

Не встигла я відкрити ноутбук як у двері хтось постукав.

-Зайдіть.-кажу і продовжую працювати.

-Пані Владо, до Вас чоловік який хоче працювати в цій кампанії.

-Нехай зайде.

Я далі не відводжу погляд від документів, екрану і це даремно.

-Владо Олексіївно. Добрий день! –твердий чоловічий голос пролунав.

На порозі з’явився чоловік у чорних класичних штанях і білосніжній сорочці, в руках папка. І статура чоловіка доволі знайома… А от звідки? Не пригадаю. Підводжу погляд і бачу обличчя з гострими рисами. Виражені вилиці карі очі, густі брови і чорне волосся.

-Добрий день.-відповідаю.

-Я до Вас. Хочу працювати за професією помічник піар-менеджера.

-Ви вчасно, нам якраз потрібна така людина. Резюме дасте Артему Андрійовичу. Його кабінет прямо і ліворуч.

-Добре.-посміхнувся і пішов.

Телефоную другу.

-Ало, зараз до тебе зайде чоловік з темним волоссям, він хоче працювати твоїм помічником. Переглянеш резюме, своє рішення скажеш мені, я його оформлю.

-Добре, зроблю.

Поклавши слухавку, я задумалась де я його бачила. Це волосся чорне я точно не могла забути.

Щоб трішки відволіктись прямую міні-кухні яка є для працівників.

Заварюю собі чашку лате і насолоджуюсь.