...

                                                              *На наступний день*

Йду по коридору кампанії і підходжу до помічниці.

-Еріко подай заявку на цей сайт про мою участь, посилання вже скинула.-кажу.

-Ви все ж таки наважились на конкурс? Це чудово! Зараз все виконаю.

-І з’ясуй коли буде конкурс. –доповнюю.

-Післязавтра на першу годину дня.-швидко відповідає.

-Так швидко? Мені потрібно підготуватися.

Прямую до кабінету. Сідаю за робоче місце і телефоную Артему.

-Принеси мені папку з моїми найвизначнішими проектами.

-Ем, добре зараз. – трубки роздався голос який не дуже зрозумів навіщо мені це.

Через декілька хвилин постукали у двері.

-Заходьте.-не дивлячись кажу, і далі працюю за ноутбуком.

Артем зайшов у кабінет.

-Приніс тобі те що просила.-байдуже каже і ставить папки на стіл.

-Дякую, ти вільний.-не піднімаючи погляд сухо відповідаю.

-А навіщо тобі ці папки?-запитує.

-Все ж вирішила брати участь і тепер готуюся.

-Ясно, бажаю удачі.-хибно посміхнувся, обернувся і йде.

-Дякую.-трохи байдуже, кажу в слід. Він пішов, а я далі працюю.

На мить задумуюсь і вирішую подивитися в дзеркало, що є в кабінеті. У відображені стоїть дівчина, з бордовими губами у довгому, чорному піджаку до колін, бордовий широкий ремінь, що підкреслює талію і витончені босоніжки шпильки.

-Так Владо, ти впораєшся з роботою і конкурсом, ти найцінніше, що в мене є.-кажу собі в дзеркало.

Ще попрацювавши їду в торговий центр за покупками. Мені потрібно вразити своїх конкурентів. Маю купити одяг і туфлі.

У мене велика кількість одягу і взуття в гардеробній, але все ж таки мені потрібно їх вразити.

На пошуки того самого що мені потрібно я витратила півтори години, але ось таки зайшла в черговий магазин і тут був він. Цей чорний стильний брючний костюм який так мені потрібен. Він мав родзинку, на рукавах піджаку була біла бахрома, що звисала до низу. Це і надавало цікавинки в образ.