ГЛАВА5

Його не пропустили в середину бортпровідники, літак розігнався і злетів.

-Фух, нарешті можна розслабитись… -кажу і дістаю зі сумки телефон.

-Двадцять пропущених від невідомого номера? А, це напевно він. Не буду брати трубку.-поклала телефон назад і поглянула у вікно.

Цей погляд яким він дивився на мене був лукавий. І цих поглядів у мене зустрічалося дуже багато. Я вже знаю де справжні закохані очі а де корисливі. Він захопився мною тільки тоді коли дізнався, що я відома архітекторка… Він-ще одна людина яка хотіла мене використати. Я побачила вогонь у його очах тільки після цієї інформації про мене. І це трохи боляче сприймається, але я сильна і владна тому не дозволю собою користуватися.

Ну потрібно забути про це і рухатися далі, а далі у мене робота.

Я звичайно вдячна Алі за допомогу коли я поранила ногу, і гарно проведений час, але цей погляд ні з чим не сплутаю. Я впевнена, що якщо так і виявиться, що він хотів тільки моїх грошей… То про нього рано чи пізно спливе подібна інформація, ну а якщо це були очі наповнені лише коханням, то нехай це докаже ділом, а не словами. Такі рішення я прийняла. А тепер потрібно переключитися на роботу і тільки на неї.

Ну і сподіватися що тут в Україні він мене не знайде. Мені зраджували і не раз використовували тому тепер я завжди вибираю кар’єру, може це і не щастя. Але краще я буду плакати в дорогому лімузині, ніж буду щаслива, жити на смітнику…

                                                 *В цей час Алі*

-Я чимось образив її, чи щось не так зробив?... Чому вона втекла від мене?-думки про Владу не покидають мене.

-Можливо не потрібно було до неї торкатись… Вона така вродлива. А фігура… Хотьби не втратити голову від думок про неї і її красу. Вона не така як моя дівчина… Вона краще, Влада напевне дуже багата, це як бонус. Сьогодні я не засну від думок про неї. Її шоколадне волосся і очі. Очі такі глибокі і сині.

-Та кого я обманюю я ж не знайду її в іншій країні, слухавки вона не бере… Точно! Я знайду її в інтернеті по її ПІБ і назву компанії.

Тримайся Владо Олексіївно, ти ще побачиш мене… -сказав це зі злим обличчям яке щось затіяло…