...

Ще раз поглянувши на людей я помітила що всі вони дивляться на нас зі зложеними руками, ніби переживаючи за нас. І тут я реально нічого не розумію… Таке враження що це весільний танець. І всі так переживають і сльози в них на очах від радості.

А виявляється що все діло в нас! Ми танцюємо найгарніше, і просто підкорюємо всіх своєю харизмою.

Тут під кінець він кружляє мене і бере на руки. Музика закінчилась. Думки зжирають мене з середини… Ці карі очі і коричневе волосся… Руки сильні… Так стоп! Що за думки?

Він досі тримає мене на руках і дивиться прямо в душу а не просто в очі.

Спускаючись з небес на землю кажу:

-Опусти мене!

-Ні.-химерно посміхнувся.

-Я кому сказала, опусти мене!

-Буду тримати тебе вічно.

В цей момент яхта похитнулась бо причалила. І він відпустив мене, щоб не впасти. Користаючи момент я швидко втікаю з цього місця. Біжу світ за очі до таксі. Озираюсь бо чую:

-Владо зупинись!

Ні в якому разі! Швидко тікаючи я ні про що не думаю, лиш би встигти відірватись. Швидко сідаю у авто таксі і кажу адрес. А у вікно бачу як він все ще біжить, але невдовзі зупиняється…

Так швидко я вже давно не бігала тим більше на підборах. Приїжджаючи я йду в готель і швидко збираю валізу щоб встигнути на літак бо вже шоста ранку. Так саме так! Ми відривалися цілий день і цілу ніч. А я думала що буду тільки на пару годин там…

В поспіху збираю речі перевіряю щоб нічого не забути і сідаю в таксі. Їду в аеропорт. В цей час немає ніяких думок.

-О ні він вже тут!- кажу я до себе. Головне щоб він мене не помітив…

Алі відволікся і обернувся. Ось цей момент коли треба непомітно пройти повз людину.

Проходячи і вже піднімаюся по сходах літаку чую:

-Владо!-це Алі, і він знову біжить до мене.

Швидко заходячи в літак сідаю на своє місце.