...

Але якщо Ви думаєте що я просто ляжу спати, то Ви глибоко помиляєтесь.

Приїхавши до готелю, я перебинтовую ногу і помічаю, що вона вже не болить… «Хмм, а цей чоловік, що перебинтовував мені, знається на медицині. Він наклав мені мазь на рану з бинтом, і вона загоїлась»-задумалась я.

-Що ж, це хороша новина тепер я зможу піти на дискотеку!-кажу я сама до себе і переодягаюся в елітну сукню з підборами які щойно придбала. Сьогодні в ночі я підкорятиму танцпол.

-Ой мало не забула сумку!- шукаю її по всій кімнаті.

 -Є знайшла!- зраділа.

Ура перший раз за три місяці я знову на дискотеці.

Це відчуття легкості в пориві запального танцю знову надає мені сили творити щось нове… Музика, те що треба. Плавні рухи, усмішка на лиці і гарний настрій. Це поєднання не замітити ні чим, танці надають друге дихання, натхнення, затишок і відпочинок.

Перерив на бокал безалкогольного напою. Я присіла за барний столик і помішуючи трубочкою коктейль, насолоджуюсь музикою.

Люди танцюють так щиро і класно, що здається вони найщасливіші за сьогоднішній день. Дехто рве танцпол, дехто відпочиває, а дехто просто танцює як серце підказує.

З-поміж натовпу я помічаю свого інструктора який перебинтовував мені рану. Недовго думаючи я ставлю склянку на столик і прямую до нього.

-Привіт ще раз!- кажу я.

-О привіт, як твоя нога?- англійською запитує той.

-Не болить.-з усмішкою кажу я і продовжую.

-Дякую що допоміг тепер я змогла прийти сюди без болю.

-Не має за що, радий був допомогти- легка усмішка промайнула в нього на обличчі.

-До речі ми ж навіть не знайомі, я – Влада- кажу я

-Виправляюсь, я- Алі. Приємно познайомитись.

-Мені теж- кажу я.

-Добре тоді… Гарного вечора!- кажу я, бо розумію що потрібно йти до дому.

-І тобі- обізвався він.