...

Поклавши слухавку, я прибула до готелю і ще години три думала над проектом. Але нічого в голову так і не приходило, тому я вирішила піти прогулятися по тихим, вечірнім вулицям.

Походивши біля парку я звернула увагу на дерево незвичайної форми. Воно було вигнуте у формі людської натури. Гілки були досить кремезними а листя широким. Раптом мені прийшла геніальна ідея і прийшовши у номер стала працювати.

Звичайно проект я придумала незвичайний, але він буде геніальним.

Минав день за днем як я сиділа у номері і креслила, малювала та моделювала в ноутбуці.

-Я точно переможу, геніальніше Маша не придумає, я впевнена в цьому.-сказала я сама до себе.

Ось і приходить день «Х», це той самий момент коли я буду презентувати свою роботу.

-Ми готові, розпочинайте.- сказала Айла.

-Ось мій проект. Я придумала його спонтанно і не могла забути за нього. Тож, це буде не одна споруда а ціле місто. Зараз поясню як воно буде виглядати. Збоку здається що це якісь інопланетні тарілки, але в них цілком можна жити. Давайте візьмем до прикладу це «деревце», ця домівка буде виготовлена з білого металу- стовбур. Всередині якого будуть сходи, або ліфт. Вони будуть вести нас до «листя» це- так зване листя у формі перевернутого овалу тобто як тарілочки, вони будуть великі і їх буде декілька кожна «тарілочка» має одну кімнату. Самі вони виготовлені з міцного скла. Тепер опускаємся до самої родзинки будівлі це-підземні ходи , вони можуть слугувати як бомбо сховища. Суть в тому що спустившись у «бункер» можна піти по коридору навпростець і вийти з іншого «деревця», тобто щоб все містечко мало змогу пересуватися один до одного під землею. Але якщо людина не хоче щоб у її власне бомбо сховище хтось заходив, то вона просто закриває спеціальні двері. Але при цьому інші можуть і далі пересуватися куди захочуть, окрім закритих бомбосховищ. А також цей проект увійде в книгу рекордів Гінеса, бо ще ніхто такого не робив.

Ось тут можете ознайомитись з кресленням, малюнками і 3D анімаціями. –додала я.