...

 Дивлячись що я не звертаю на неї ніякої уваги жінка продовжила.

-Я по справі.- не даючи мені сказати і пів слова, продовжує своє безглузде речення.

-Хочу влаштуватися до тебе на роботу. Ось документи.- як тільки сказавши це речення, вона зразу кинула папку мені на стіл.

-А і скажи нехай мені каву з цукром зроблять.- додала вона.

В цю мить заходить Еріка з моїм лате.

-Ось Ваш напій. – усміхнено каже і ставить біленьке горнятко мені на стіл. І йде.

-«Ось Ваш напій»- передражнюючи каже Марія. І скривлює обличчя.

-Ти не прийнята.- помітно змінюю тему, і кажу те, що вона не очікувала.

Її настрій помітно змінився, коричневі тонкі брови вигнулися від несприйняття ситуації. І з нервами каже:

-Чому ти завжди вища за мене по статусу? Чому ти завжди на крок блище? Чому ти завжди вчишся?

-Розумні люблять вчитися, а дурні навчати.- спокійно сказала я.

-Ну добре. А якщо так?- помало кладе мені на робочий стіл чорний шоколад. Який мав вигляд ніби ним футболили.  

-Це що хабар? Забери або ж викличу поліцію. – твердо кажу я.

-Та що я тобі зробила? Просто прийми мене на роботу.

-Ти ж нічого не тямиш в будівництві і архітектурі.

-А я буду секретарем.-переконує мене.

-Тоді ти маєш виконувати всю роботу яку виконує Еріка. Тільки секретарем ти будеш не моїм, а мого друга Артема Андрійовича. Йому якраз потрібна помічниця.

-Добре що хоч якось мене береш на роботу.

-Але це не все, я тебе беру на випробовуваний термін. Хочеш працювати тут довше, то доведи що ти в цьому тямиш.

-Які всі розумні стали, мають свої кампанії, міліонери, а нормальну жінку яка має чоловіка, троє дітей в свої роки, беруть звичайною секретаршою.!? От ти в свої 22 роки що маєш?

-Розум.-впевнено і спокійно кажу я.

Зразу після моїх слів в кабінет постукали.