...

Кричить нагадування на телефоні, що час сну. Цей «міні будильник» зіпсував мені відпочинок. Трохи потанцювавши, і відпочивши треба відправлятись у пухкеньке, затишне ліжечко.

Заснувши мені приснився сон. Де, я заблукала в лісі, якого вже десь бачила. Він здавався мені таким знайомим, що теоретично заблукати там не могла. Але щось там не так. Багато дерев зрубані. Немає ні одної живої душі. Там мені чомусь стало дуже лячно і… І я прокинулась.

Прокинулась від будильника, якого чуть не проспала. Швидко встала і привела себе в порядок. Зробила всі свої справи і з усмішкою поїхала на роботу. Я люблю свою спеціальність і те чим я займаюсь.

Приїхавши в офіс мене зустрів охоронець і привітно сказав.

-Доброго ранку Владо Олексіївно! Маєте чудовий вигляд!

-Доброго. Дякую Саш.- відповіла я.

Сьогодні я одягнула: облягаючу довгу чорну сукну з червоним корсетом, вишукане чорне пальто, лаконічні туфлі-шпильки на ніжках і сумочка.

Впевнено заходжу всередину.

-Владо Олексіївно все готово на рахунок проекту. –заклопотливо сказала Еріка.

-Добре, поклади мені звіти на стіл і зроби лате.- попросила я і почала працювати.

Тут не встигла я відкрити ноутбук як в двері постукали.

-Заходь Еріко - не дивлячись кажу я і продовжую працювати.

-Привіт…-тихо пролунав знайомий голос.

В думках промайнуло велика кількість думок і здогадок,  хто б це міг бути.  Недовго думаючи підводжу погляд. Білі кроси бежева спідниця-олівець до колін, біла блуза і бежевий піджак. «З її смаком щось не так..»-подумки сказала я. Підводжу погляд вище і бачу знайоме, круглясте лице. «Маша.»-здогадалась я.

-Привіт Маріє.-не привітливо кажу я.

-Владо, ти так змінилась з останньої нашої зустрічі!-з хибною посмішкою сказала Марія.

-Ага. Чого не скажеш про тебе Маша. – трохи з нервами відповіла я.

-Хоча щось все ж таки не змінилось… Кільце, я ніколи, не бачила тебе без нього. Ти його не знімаєш?