...

Прийшовши , і сівши на маленький стильний диванчик. Випиваю ковточок запашного лате. І Так розпочинається мій сьогоднішній день.

Зараз вирушаю до своїх підлеглих перевірити нові проекти.

-Владо Олексіївно в нас сьогодні з’явився новий проект який замовила клієнтка Мері Роуз.

-Чудова новина, на яку годину в мене призначена зустріч?

-11:00- клопітливо сказала Еріка перевіряючи папери.

-Що ж в мене є лише пів години. А де назначена зустріч?-питаю я.

-В неї вдома- сказала працівниця.

-Як в неї вдома? Я ж казала назначити зустріч тут!- кажу я і трохи нервуюсь.

-Так, знаю, але пані Мері тільки так згодилась, як би ми її не вмовляли…

-Добре я поїду до неї. Еріко скинеш мені геолокацію. Я поїхала.

Виходячи з три-поверхової архітектурної кампанії яка відома на весь світ. Елегантно сідаю у свій автомобіль. На обличчі усмішка, бо включила улюблену пісню. На телефон приходить повідомлення, це від Еріки. Вона скинула геолокацію,  вказувало на 25 хвилин їзди.

-Що ж поїхали! – сказала я і вирушила.

Волосся розвівалося від швидкості тому що відкрила дах машини. Сонечко світило, це була гарна погода, це-весна.

Через 25 хвилин нарешті прибуваю в призначене місце зустрічі.

Це маленьке тихе містечко. З лісом в якому не зрубане ні одне деревце і не зірвана ні одна квіточка. Природа там аж дух захоплює.

Перед собою бачу високий красивий будинок в базових кольорах який виконаний в класичному стилі. На подвір’ї мінімалістичний сад з джерельцем, а збоку м’які крісла з столиком.

Я вийшла з автівки і направилась до входу будинку. Відкриваю величезні двері. Мене зустрічає привітна і красива жінка вдягнута в білий класичний костюм. Кородкострижена блондинка  з карими очима. Здавалось вона моя протилежність.