Розділ V

Обирати себе !

Писати для мене це гарна розрядка. Вивільнити слова у Всесвіт, і бути почутою.  А отримуючи коментарі і перегляди я відчуваю нову силу і надію.

Нещодавно мені попався ролик , двох чоловіків розмовляли про дуже цікаву тему і один одного запитав а що важливіше для тебе шлях чи ціль? І один із них відповів компанія... той хто йде поруч.

Опублікував ще свою книгу щоденник самотності і там один чоловік прокоментував мені книгу. Він підсвітив мені що дуже самотній навіть будучи з сімʼєю і дітьми.

Цікаво правда  ?

Я дуже часто почуваюся самотньою але коли чую що люди у сімʼї не щасливі це ще болючіше

Із кожним разом читаючи коментарі до своєї першої книги я розумію наскільки  люди самотні

Я дійшла в житті до одноі простої істини потрібно завжди обирати себе, любити себе цінувати себе

Я дуже хочу пронести через все своє життя цю істину

Скільки вам не було-б років але якщо ви зрозуміли що вам потрібно обирати себе  то ви вже щаслива людина

Дуже правильні слова моя справа зі мною я думаю читаючи цю книгу один з моїх читачів впізнає цю цитату бо саме від нього я її почула, і саме сьогодні вона багато чого мені під світила, я ніколи не втомлюся писати для своєї аудиторії

Ви дуже мене надихаєте мотивуєте підтримуєте та даєте надію на те що в житті все дійсно рано чи пізно буде добре

Дорога якою ми ходили в минулому виглядає зараз дуже цікаво

До чого я це сьогодні потрапила в будинок до своїх батьків просто прийшла їх провідати і побачила дорогу якою гуляла коли ще була маленькою і на цій дорозі стоїть маленька семирічна дівчинка яка просто махає мені рукою пишається тою якою я стала

Вона дивиться на мене гарним поглядом і мені хочеться і сказати що ти все переживеш ти справишся і ти все зможеш

Спробуйте підіть у той місто де ви були ще маленькими побачити себе і скажіть що ви пройшли важкий шлях але ви справилися та змогли ви навчилися обирати себе любити себе і цінувати себе

Мабуть до цього розділу я все ж таки додам фотографію своєї вулиці і ви не побачите ту дівчинку яку бачу я себе маленькою але побачити ту дорогу яку я пройшла

Отже невже в житті найважливіше не сам шлях і ціль до якої ми йдемо а наша компанія

Але коли ми були маленькими ми інтуїтивно вибирали собі друзів просто обирали тих людей які щиро до нас ставляться

Які допомагають нам і яким допомагали ми

Але чому зараз не так чому ми обираємо собі партнерів та компанію з якими хочемо прожити життя або просто дружити і побудувати міцну дружбу ми почуваємося самотніми

Очікування

Коли руйнується наші очікування руйнується все всередині нас

Очікування — запитання без відповіді

Очікування — це стан, у якому ми ніби зупиняємо життя на паузу.

Ми чекаємо повідомлення, кроку, рішення, змін. Чекаємо, ніби від когось зовні залежить, чи можна нам далі жити, дихати, радіти.

Але очікування завжди ставить запитання.

І найчастіше — не до інших, а до нас самих.

Чого я насправді чекаю?

Людини — чи підтвердження власної цінності?

Події — чи дозволу бути щасливою вже зараз?

Відповіді — чи сміливості зробити вибір без неї?

Очікування може здаватися тишею, але всередині воно гучне.

Воно наповнене надіями, страхами, фантазіями й болем.

Іноді ми називаємо це терпінням, але насправді це страх руху.

Бо рух — це відповідальність.

А очікування — зручне. У ньому можна не вирішувати.

Не втрачати. Не ризикувати.

Але й не жити повністю.

Кожне очікування рано чи пізно ставить останнє запитання:

А якщо ніхто не прийде — що тоді зроблю я?

І в цей момент народжується вибір.

Залишитися в очікуванні чи повернутися до себе.

Перестати питати світ — і почати відповідати собі.

Бо, можливо, найважливіше —

не дочекатися,

а перестати чекати там, де час уже жити.

Очікування — це запитання, яке ми ставимо життю замість того, щоб відповісти собі.

Ми чекаємо слів, знаків, рішень інших, відкладаючи власний рух.

Та з часом очікування оголює головне:

чого я насправді боюся — втратити чи обрати?

Можливо, найважливіший момент настає тоді,

коли ми перестаємо чекати

і дозволяємо собі жити без дозволу.

Очікування — це тиша, в якій ми відкладаємо себе.

Ми чекаємо відповіді ззовні, хоча давно знаємо її всередині.

А ти зараз чекаєш — чи вже живеш?

Я думаю питання та трактування очікування дуже важливе для нас але ми повинні розуміти що очікування має нести характер лише здорових емоцій та лише здорового глузду

Бо будуючи відносини якщо ми очікуємо від людини того що вона нам не може дати то вона в цьому не винна винні лише ми бо це наші очікування і коли нас хтось покидає то в першу чергу ми руйнуємо себе через те що ми очікували від людини те чого вона нам дати не може

Записати рекомендації книг і авторів яких я прочитала

Як часто ви розмовляєте з собою

Як часто ви задаєте собі запитання

Як часто ви залишаєтеся з собою на самоті

А я щаслива? Саме такого життя я хочу ?

Це ілюзія?

Чи просто погане самопочуття ?

Це ревність ? Чи не довіра до себе ?