на основі релігії

Попередження

Історія створена на основі обмежених знань про релігію і, першочергово, ці знання використані з художньою ціллю. Авторка не має на меті спотворити певні релігійні образи/течії чи образити релігійні почуття читачів.

Вона називає знання гріхом, тому вибирає лишатися безгрішною. Знання приносять біль, сум, злість, страшні гримаси на обличчях, здерту нігтями шкіру. Знання занадто небезпечні, тому що людина, що оперує ними, має знання про те, як грати брудно. Знання не зцілюють, навіть якщо очі починають бачити краще. Знання наносять рани, тому що серце починає відчутно боліти.

Вона тримає у руках Біблію і молиться, щоб Бог не наділив її знаннями, що дозволяють бачити. Вона перечитує сторінку за сторінкою і вважає це істиною і ніякої іншої істини їй не потрібно. Їй достатньо, їй комфортно, їй безпечно. Вона відчуває себе безпечно у лісі зі змієм та забороненим плодом, тому що їй не потрібні знання, щоб знати, що яблуко чіпати не можна. Їй не потрібні знання, щоб зважати на слова змія та розмірковувати над ними. Їй не потрібні знання, щоб кохати не так, як хоче Бог. Їй не потрібні знання, щоб обирати, оскільки все давно обрано замість неї.

Її руки тремтять, тому що вона боїться, що одного дня набуде забороненого, лихого, гріховного.

Вона називає знання гріхом та сидить у запиленій кімнаті, обіймаючи себе. Вона хитається зі сторони у сторону, і тільки сильніше заплющує очі, що вони починають боліти. Вона тримає руки навхрест, долоні стискають її плечі, щоб випадково не торкнутися чужого одягу. Вона знає, що як тільки розплющить очі, то набуде знання і стертий пил на поверхнях раптово набуде сенсу. Вона знає, що як тільки перестане читати молитву, то звуки навколо стануть зрозумілими, і шурхотіння одягу буде змістовним. Вона знає, що як тільки вона вдихне повітря у квартирі глибше у легені, то відчує наскільки воно було гарячим весь цей час, і зрозуміє, як воно нагрілося. Вона називає знання гріхом, тому що воно приносить біль, а святі не відчувають його.

Вона мусить лишатися святою, безгрішною, чистою, яскравою. Вона не хоче читати між рядків, вона не хоче думати, чому Єва піддалась змієві, вона не хоче запитувати Адама, що за жінка була до Єви, вона не хоче вдихати гаряче повітря у квартирі, вона не хоче піднімати Біблію, яка впала з тумбочки біля ліжка, вона не хоче відчувати на дотик тканину, яка сиділа на іншій людині, вона не хоче чути швидких кроків по квартирі, вона не хоче розплющувати очі, тому що тоді все стане істинним, справжнім, лихим, гріховним.

Вона вважає знання гріхом і ніколи не хотіла бути його власницею. Хотіла жити тихо, сліпо, поміж яскравих сонячних променів, якими був заповнений її дім. Хотіла вдихати запах трави, кущів, дерев зранку і відкривала вікно, що виходить прямісінько на яблуню. Хотіла ходити оголена, тому що одяг не давав рухатися вільно, так, як вона хотіла.

Вона називає знання гріхом, тому вибирає лишатися безгрішною. Проте у запиленому будинку тепер немає сонячних променів, вони сховалися за хмарами, а - вона знає - у прекрасному Божому садові завжди було сонце. Яблуня за вікном зникла, лишивши тільки кілька обрубаних гілочок на землі, а - вона знає - у прекрасному Божому садові Дерево пізнання добра та зла нікуди ніколи не зникало. Одяг тепер здається захистом від доторків, від поглядів, навіть від повітря, що торкається шкіри, а - вона знає - у прекрасному Божому садові оголеність ознака безгріховності.

І вона розплющує очі, тому що тепер знає.

Вона досі називає знання гріхом.

Просто тепер вона не безгрішна.