Розділ №16. Час ніколи не розлучить нас

ДЕЙВ САКРЕД:
Цікаво, людям колись набридне вбивати інших людей? Відчуття ніби в якогось психопата пішло осіннє загострення й він замість того, щоб пролікуватися собі мирно — пішов заспокоюватися.   Знати б ще й заради чого все це? Я, може, теж не люблю їх, але ж не вбиваю...

— Що ти там бубониш собі під ніс...? — сонно потягався Рей, розглядаючи містера Грінвальда на мотузці. — Це я маю бубніти. Ти мені, між іншим, вихідний зіпсував! Я вже планував нарешті виспатися. От чому серед всіх слідчих ти викликав саме мене? І як ти взагалі його знайшов?

— Його дух вселився в моє тіло... — ніяково визнав, сподіваючись, що цьому бовдур вистачить тактовності не розпитувати деталі. — От я і прийшов подивитися...

— Вселився...?  Я правильно зрозумів...? — скептично примружився Рей, вмикаючи свого внутрішнього недобитого  детектива. — Якщо це насильницьке смерть, а інакше б ти мене не покликав, то примара мала б бути прив'язана до цього району. А якщо ти так спокійно відпустив свою подружку, значить ви її або вже розвіяли, або... Він що, теж злиняв? Знов?!

— Так... — неохоче визнав дедуктивні здібності друга. — Він зник.

— Постривай-но... — допитливо став він розглядати мене з ніг до голови. — Ти досі у вчорашньому костюмі. Виходить, що ночував ти зі своєю відьмою.  А раз ти її так спокійно відпустив, і примара був у полі зору, виходить, що вона живе десь поруч?

— Так, через дорогу. І якщо вже ми покопалися в моєму особистому житті, то може перейдемо до злочину? — дратувався ще більше, розглядаючи масивний стіл трохи далі від тіла. Гарне розташування для робочого місця. А от вішатися було б не зручно. Йому точно допомогли. — Проблема в тому, Рею, що помер він вчора. А сьогодні я бачив його привида. Блум його трохи заспокоїла і скоріш за все він повернувся у дім.

— Хочеш сказати, що за цей час тут хтось побував і схопив  його душу? — зрозумів він до чого я вів. — Треба буде глянути реєстратори автівок, можливо вони щось зловили. Камери тут мали міняти ще місяць тому, але якось не допомогло.

— Мене більше цікавить, що саме злочинець забрав з дому. Якщо ховати душу у предмет з нейтральним фоном, треба більше часу і зусиль. Найпростіше було б взяти щось, що належало йому за життя, — задумливо промовив я, обходячи масивний дубовий стіл. — Якась особиста річ, до якої він був емоційно прив'язаний. Прикраса, улюблена ручка, сімейна реліквія. Це як магніт для душі, що втратила орієнтир. З такими речами завжди буде більший емоційний зв'язок.

Рей важко зітхнув, дістаючи з кишені поліетиленові бахіли та латексні рукавички. Його рухи були повільними, але точними — багаторічна звичка брала своє, навіть коли він скаржився на зіпсований ранок. Чоловік став методично оглядати приміщення та збирати якісь дрібнички в пакет для доказів.  

— Чудово, просто чудово. Тепер я маю не лише шукати відбитки пальців та сподіватися, що  вбивця  посилено втрачає волосся, а й проводити магічну інвентаризацію улюблених цяцьок мерця. Дейве, ти коли-небудь пробував працювати зі звичайними вбивствами? — Рей зупинився коло величезної картини на стіні, де був зображений містер Грінвальд зі своєю коханою. — Знаєш, де дружина заколола чоловіка виделкою через те, що він перемикав канали? Чи за те, що він з десятої спроби не знайшов кетчуп у холодильнику, який стояв на видному місці. Ніяких душ у банках, ніяких полтергейстів, що ниють тобі у вухо. Чиста, зрозуміла людська природа і чіткі мотиви.

— Чіткі мотиви?  — я криво посміхнувся, схилившись над розкиданими паперами. Від його "чітких мотивів" мені аж захотілося сміятися. — Звичайне побутове вбивство  й без тебе розплутають, там мізків не треьа. А тут треба своя світла голова... От поглянь на цей стіл.

Я вказав на ідеальний порядок на більшій частині стільниці, який різко контрастував із хаосом біля самого краю. Кілька шкіряних папок лежали рівно, дорогі олівці в підставці з онікса — один до одного. Але важкий шкіряний бювар був зсунутий, а поруч темніла невелика, але дуже помітна прямокутна пляма чистого полірованого дерева на тлі злегка припалої пилом поверхні.

— Тут щось стояло, — констатував детектив, підійшовши ближче і присвітивши ліхтариком. — Щось досить важке, якщо судити з того, як втиснулося сукно поруч. І стояло воно тут довго.

— І зникло воно зовсім недавно, — додав я, проводячи пальцями у міліметрі від поверхні. Повітря тут відчувалося інакше. Воно було холоднішим, трохи поколювало пучки пальців, наче слабкий статичний розряд. — Залишковий магічний фон. Хтось застосував тут закляття утримання і конденсації. Дуже акуратно, без зайвого розмаху, щоб не привернути увагу. Ювелірний рівень роботи з ефіром.
Рей відійшов до тіла, знову переводячи промінь ліхтарика на мотузку та викривлену шию Грінвальда.

— Самогубство інсценовано дуже грубо, якщо чесно, — його голос став сухим, повністю перемикаючись на професійні рейки. — Якийсь аматор.  Зашморг зав'язаний неправильно, це не класичний вузол. Борозна на шиї йде майже горизонтально. Його задушили чимось іншим, можливо, міцним дротом або струною, а вже потім підвісили сюди, щоб виграти час. І, судячи з відсутності слідів боротьби чи розбитих речей, він або добре знав убивцю і підпустив його впритул, або його паралізували ще з порога.

— Або використали магію підкорення, щоб змусити стояти струнко, — я похмуро подивився на змарніле обличчя містера Грінвальда. Вчора його дух відчувався наляканим. Він бився в моїй голові, як птах у скляній банці, намагаючись передати якийсь розмитий образ, але біль і дезорієнтація все перекрили. — До того ж, магією можна замести багато слідів.  Короче, у мене багато питань і жодної відповіді.

— Магія магією, а закони фізики ніхто не скасовував, — відмахнувся Рей, щось нотуючи. — Він мав якось сюди приїхати, залишити сліди. Він же не літав як недобитий жайворонок. Я підніму патрульних, хай пошукають записи з відеореєстраторів.

В кімнаті запала тиша. Це було б ідеально, якби злочинець потрапив би на камери.  Обережно відкривши верхню шухляду столу за допомогою власної ручки, щоб не псувати докази, я побачив стопку ділових візитівок та невелику оксамитову коробочку. Відкриту і абсолютно порожню.