Невеличке село біля лісу. Місцеві нескінченно довгий час вже потерпали від знущань свого пана та його рідні, проте мали надію, що їх звільнять козаки, що почали впевнено просуватись на захід, знищуючи загарбників. Звичайно, чоловіки почали готуватися, розробляючи план повстання. Тим часом й пани не сиділи склавши руки: нікому з селян не мали вони віри, підозрюючи й караючи навіть тих, хто зовсім нічого не знав про наміри деяких земляків.
Страх і розпач, напевно, зовсім звів з глузду старого поляка, бо звинуватив у спробі вбивства свою служницю, котра принесла мотузку, яку просив пан. Забувши про це, він наказав схопити дівчину та стратити її на очах у людей, аби посіяти страх у серцях їх. Дізнавшись про вирок, служниця намагалась нагадати панові, проте він і слухати не хотів.
Дівчину кинули в холодну, готуючи все необхідне для страти. Коли вона намагалася втекти або довести, що невинна, її жорстоко били. Ось і зараз, перед самою стратою, служниця зробила останню спробу врятуватися, проте її схопили та повели до ката.
Ззаду пролунали чиїсь швидкі слова, що їх не зрозуміла дівчина. Напевно, говорили польською. Чоловіки, що тримали її, зупинилися, відповівши також польською мовою, а потім повели далі.
Після того вже служниця почула голос пана. Її відпустили, коли сокира ката була здійнята над головою дівчини. Молодий хлопець, що був, швидше за все, поляком, підійшов до неї й забрав звідти, ведучи за руку, адже страх досі не дозволяв їй зрозуміти, що відбувалося.