Розділ 27. вина та обовязок

Місцеві від приїжджих відрізняються наявністю спеціальних сумок для бурштину та камінців, які вони носять на поясі разом з ножем. Без них ніхто з місцевого люду не йде за межі поселень, пасовиськ чи доріг. Це основні речі, необхідні, щоб уникнути майже всіх небезпек цих земель. Аномалії та злі калюжі — основна причина, через яку мандрівники тут помирають. Більшість смертей стається саме через них. Інші ж небезпеки або рідкісні, або чатують у місцях подалі від людей, або їх можна уникнути обережністю та ввічливістю.

Тісіанні подобалося тут жити. Дикі землі були смертельною пасткою для самовпевнених і дурних людей. Саме таких людей вона й не любила. Місцеві були простими, трохи недовірливими, але з широкими поглядами та великим досвідом. Природа дивовижна, краєвиди гарні, а якщо не рахувати місцевих дивацтв — жити тут комфортно. Головне бути трохи уважною та не наступати в підозрілі калюжі. «Дурні тут не виживають, але обережні розважаються. Аска обережна, добре бачить, де можна гратися, а де не можна. Усі небезпеки, які їй можуть загрожувати, можуть прийти лише ззовні».

Зовнішні загрози… Недавні події та новини нагадали їй, що вони існують. Новини з Верещещого лісу насторожують. Вона здогадувалась про причини і обережно натякнула інквізиції на можливу небезпеку. Ті її послухали, але зараз у них роботи більше, ніж будь-коли. Жінка сподівалася, що вони зможуть спокійно жити, не зважаючи на те, що відбувається у світі. Їй було байдуже на драконів на півночі та події Рейкспаєру на півдні від Хайгари. Головне, щоб купці приходили, кур’єри доходили, а ідіоти вмирали. Але ні — події на кордонах та в сусідніх державах мають прямий вплив і тут. І з кожним днем це стає все очевиднішим.

Тісіанна помішувала соус до м’яса, яке вже майже приготувалося. Гострий бульйон був готовий. Аромати наїдків поступово заполонили кухню та повільно мандрували першим поверхом. Так, крок за кроком, запахи дійшли до столової, де троє сиділи й чекали.

Аска і Алдія з певною цікавою ніяковістю дивилися на Монструса. Його звали Дастан. Попри свій химерний вигляд, він намагався поводитися ввічливо. Матір якимось чином змогла дістати його спорядження, яке раніше конфіскували. У грубому камзолі та клепаній броні він виглядав солідно. Мішкувата сорочка з грубого полотна непогано приховувала його неприродні пропорції тіла. Спав він у верхній частині сараю, де мав би спати конюх, якби він у них був.

Робота в Дастана була доволі простою: різати все, що не схоже на людину й намагається з’їсти інших каторжників. Решту часу він або прохолоджувався десь, або допомагав робітникам будувати барак для каторжників. Мати Аски не хотіла, щоб ці намети тут стояли довше, ніж потрібно. На диво для Аски, каторжників годували доволі непогано. Приблизно так само, як годують гарнізон маленької другорядної фортеці. Плюс мати їх замотивувала садити овочі й доглядати дерева, дозволяючи брати частину врожаю. «Що ж, нарешті ми знайдемо застосування всім тим здичавілим площам». Загалом усі каторжники працювали в поті чола, розорюючи ділянки та саджаючи дерева для м’ясних яблук. Завдяки періоду розквіту ці дерева вкоріняться, виростуть і почнуть плодоносити вже за пару місяців. Природа Диких земель — це щось із чимось.

Дастан тримався окремо від інших, що не дивно, враховуючи його природу. В інших каторжників одразу пропадав апетит, спокій та рештки хорошого настрою, якщо він був поруч. Його відштовхувальна аура та страхітлива зовнішність робили його самотнім тут. У своїй броні він був схожий на дуже сумнівного перекупного меча, а без неї — на страхітливе чудовисько з нічних жахів.

Монструмів створили для того, щоб вони служили на благо Геліо Імперіалу. Одних створювали для боїв з людьми, інших — для полювання на чудовиськ або магів-утікачів. Частину цих змінених людей продавали. Монструми для багатьох аристократів — це екзотичні іграшки або виконавці особливо брудної роботи, на зразок убивства когось неприємного. Аска подумала, що матір буде тримати його для чогось конкретного, бо як-не-як вони мають дворянські грамоти. Хоча ця версія виглядала малоймовірною, бо її матір — остання людина, яка, на думку Аски, хоче комусь щось доводити. Скоріше їй мають щось доводити або пояснювати. Тому Аска не ставила під сумнів, що Дастан сидить тут не просто так. Тому вона була спокійна.

Нервувала лише Алдія, яку він все ж трохи лякав.

От що справді напружувало — це загальна атмосфера за столом. Усім було незручно. Дастану було незручно, і на запитання він відповідав однослівно: «так», «ні» та щось подібне. Навіть на найдурніші питання на кшталт того, чи відривав він людям голови руками, він відповідав простим «можливо». Дівчина не могла його розговорити, Алдія лише знервовано зиркала на нього, іноді кидаючи, що він смердить. Лише запах їжі хоч якось розслабляв компанію.

Невдовзі Тісіанна занесла м'ясо кабана зі спаржею та соусом. Через хвилину вона розлила по мисках пряний бульйон із рибою. Алдія почала їсти першою — швидше, аби зайняти себе, ніж від голоду. Але їжа їй явно припала до смаку.

Ламберт попросив її на кілька тижнів поселити доньку в себе. Вона була не проти, тим паче що в домі є ще дві вільні кімнати.
«Ми так хотіли, щоб їх було троє. Три пари очей, що дивилися б на нас. Три пари ніжок, що тупцяли б по дому. Але їх нема. Нема тебе… лише її тихі кроки нагадують про тебе.»

Останнім часом вона все частіше ловила себе на тому, як винить себе за все. Можливо, вона й знала, що не винна, але не могла прийняти цього. Вина була важким тягарем на серці.
«Мої руки це зробили — отже, винна я. І ніякі срані виправдання про те, що я не контролювала тіло, цього не змінять».

Такої думки вона доходила щоразу. Можливо, це й неправильно, але їй було байдуже. Єдине, що її справді хвилювало — це Аска: її комфорт, її амбіції, її безпека.
Чим краще почувалася донька, тим легше було їй на серці.

Вона тішилася, що донька розумна та здатна розв’язувати свої проблеми. А ті проблеми, з якими Аска не впоралася б сама, зникли б завдяки її допомозі. Добре, що таких поки не було.
Смачна їжа і кілька приємних слів — усе, що потрібно, щоб навіть найгнітючіша компанія стала веселішою. Сьогодні вона постаралася приготувати все якнайкраще. Навіть кабаняче м’ясо заздалегідь розморозила й замаринувала.