Розділ 17. Для кожного плоду свій ящик

Маги виявилися не найгіршими помічниками, яких бачила Аска. Вони були не надто витривалими, за винятком татуйованого велетня, далеко не найстараннішими чи вмотивованими - тобто в цілому не найліпші працівники, але безкоштовні.

Крім цього Аска просто раділа, що мала з ким поговорити. Раніше вона з матір'ю кожного року гнули спили, а потім просто укладали угоду зі старостою Рандом. Без його дозволу ніхто із жителів диких земель не допомагав зі збором урожаю, тому угода була не дуже вигідна. Маги трохи відтягли цей час.   

Був ще один плюс. Аска могла попрактикуватися  у володінні силами тіні без зайвих очей. Маги ставилися до її чудасій з розумінням.

Вдень їй було набагато важче поглинати речі та переносити їх простором. Дівчина прям кістками відчувала, що сонце із неї висмоктує сили та прагне спопелити. Але дівчина продовжувала тренування, бо чим частіше вона це практикуватиметься при денному світлі, тим краще у неї виходитиме.

Юним чаклунам довелося гнути спини без своїх умінь і працювати як всі люди - руками. Матір пригрозила їм відірваними пальцями, якщо вони спробують застосувати чари у саду. Їй ще не вистачало магічного забруднення. До “дружнього прохання” вони прислухалися і не заїкалися про застосування чаклунства.

Працювали лише четверо: троє магів та Аска. Нерад разом із матір’ю щось обговорювали у домі. Іноді дівчина бачила, як її матір про щось сперечалася із магом. Чогось це їй нагадало перемовини між купцем та покупцем. А поки вони полемізували, решта гарувала.

Так поступово діло дійшло до полудня. Сонце знову було пекучим, тому всі дружно вирішили перервати  збирання та сортування яблук. Вони і так за цей час навдивовижу швидко поралися з врожаєм. “Хоча все одно потім доведеться до старости йти за допомогою”.

Четвірка трудяг сиділа собі на крильці дому, попиваючи холодний узвар. Аска вирішила вивідати щось про магів, бо вона навіть їх імен не знала. Втома мала зробити їх більш говіркими та менш самовдоволеними. Дівчина до пуття не знала, як представлятися незнайомим людям, хоча і багато вчилася красномовству в Касима.

• Мене звати Аска Тальвін. Це я була голосом у тому саду, який вас урятував. Приємно познайомитися – сказала вона і відпила зі свого дерев’яного кухлика.

У неї було дивне відчуття, що вона повністю завалила знайомство. Кожне промовлене слово їй здавалося невдалим. Але сказаного не повернеш. Тому вона вирішила просто споглядати дно свого кухлика.

Деякий час стояла не зручна тиша між ними. Її несподівано порушив татуйований велетень. Аска від нього цього найменше чекала. Думала, що це будекоротун, бо він постійно скаржився.

• Мене звати Іова. Я навчаюся у майстра Нерада. Ти пробач моїх друзів, що вони мовчать, просто їм важко змиритися із тим, що ти нас врятувала. Маги по природі своїй горді, ну хіба за винятком нашого майстра, того їм важко усвідомити та примиритися із тим фактом, що ти наша рятівниця. Напевно саме мені випала честь сказати тобі спасибі. Без тебе ми би… а що з нами було б?
• Напевно ви або згоріли, або зсохлися, ну чи вас засунула у свій міндобревний кокон дріадова яблуня. Варіантів померти у саду для магів неймовірно багато.
• Повірю тобі на слово. Магоїдне дерево було досить переконливим у бажанні нас вбити. – сказав Іова. Його голос був на вдивовижу приємний. Таким можна заколисувати дітей розказувати якусь казку. – а як ви взагалі можете перебувати там безпечно?.
• Роби та спеціальні амулети із природними чарами. Темрява мене може захистити від більшості дерев, але я все одно про всяк випадок ношу увесь можливий захист. Якщо що, я вам це розказую, бо моя мати, скоріш за все, розказує те саме вашому вчителю.
• Я бачив, як деякі плоди та сміття зникали у власних тінях. Це ти робиш?

Дівчина дістала із тіней пару яблук роздала їх кожному чаклунові. Чаклунка та коротун подивилися на яблуко із недовірою. Татуйований маг принюхався. Після виразного здивування на його лиці він почав їсти яблуко. В середині фрукт був світло червоним, як полуниця. Аска знала чому так.

• На смак як ягоди. Не знав, що такі яблука є.  
• Є навіть зі смаком фруктів, вигляду яких навіть ти не знаєш. Наприклад банану. Він здається такий жовтий та продовгуватий, так? – сказала дівчина. І це була найдивовижніша частина її становища. Ці яблука мали аналогічний смак із плодами про які вона мало що знала. Підозрювала, що й маги теж.

Інші двоє теж почали їсти свої яблука. По ним було видно, що вони розгублені, але задоволені.

• А ви думали, що ми збираємо звичайні яблука?
• Була така підозра - сказав Іова і додав - але ми знову виявилися обманутими. На смак навіть краще за полуниці. Це магія?
• Ні. Селекція. Принанні так мама це називає. Але мені єдине, що було зрозуміле – це те що повидло із цього виходить фантастичне.
• Хочу потім спробувати. Це також пояснює чого узвар на смак, як апельсин. Бачив в абатстві один раз, велика кругла оранжева куля.
• То ти з монастиря?
• Можна і так сказати. Мене підкинули коли я ще був немовлям. На мені ще тоді були ці дивні татуювання. Відомо лише, що це мова вищих сил. Але ніхто не знає мову творця та його слуг. Тому не можна сказати що воно означає. Коли у мене виявили магічний дар, я при першій же можливості пішов навчатися у магічну академію в столиці, а потім мене забрав майстер Нерад, бо його зацікавили мої дивні татуювання та їх невідома природа. Він любить усе невідоме та цікаве.
• Є якісь результати пошуків?
• Майже ніяких. Крім деяких припущень майже нічого нема.
• Надіюся тобі все вийде.
• Спасибі.