Розділ 16. Архімаг.

Тісіанна тренувала свою доньку з усією обережністю. Її більш ніж задовольняв результат тренувань, бо Аска робила успіхи. Проте вона цього старалася не показувати. Жінка боялася, що донька зазнається, і небезпідставно. Регулярно викладачі у школі скаржилися на її гордість. Дівчина просто ігнорувала решту класу і просто брала те, що хотіла і читала. Тому для того, аби її доньку не переповнювала гординя, успіхи на тренуваннях завжди характеризувала як задовільні. 
Проте сьогодні донька була млявою. Тісіанна знала, що це якось пов’язано із тим, що сталося у саду. Їй було відомо, що там було троє магів. А також вона знала, що ці маги просто зникли. Точніше перенеслися. І скоріше всього їх перенесла донька, бо на телепортацію вони не були спроможні через магоїдне дерево. 
Якщо це було так, то це не могло не радувати матір. Тісіанна ніколи не могла найти у своєму серці милосердя до крадіїв і завжди була глухою до їх благань. А донька вирішила  когось та і врятувати. “А також її володіння силою тіні покращилося”. 
Стан її доньки був такий собі. Тому тренування носили більш формальний характер, аби донька тримала форму та відточувала навики. 
Аска трохи відпрацьовувала удари мечем і трохи відпрацьовувала блоки, відбиваючи удари матері. 
Осіннє сонце було нещадним. Тому вони вирішили трохи відпочити біля веранди. Аска від перевтоми просто впала під дерево. На веранді чекав холодний компот, який налила матір, але тінь від дерева була така приємна, що вона нічого не хотіла робити. 
Тісіанна помітила прогрес доньки в усьому. Володіння сили тіні їй із самого початку давалося легко, бо вона постійно користувалася темним плодом. З фехтуванням було усе цікавіше. Спочатку вона не докладала жодних зусиль, а просто робила те, що скажуть. Поступово їй почало це подобатися і вона стала прикладати більше зусиль. “Звичайно її уміння ще далекі від прийнятного рівня. Треба хоча б рік тренувань для впевненості”. Але запал доньки тішив матір. 
“Це була ще одна риса, що робила Аску схожою на батька. Він так само не особливо багато старався над тим, що, на його думку, погано вдавалося і міг закинути якусь справу”. 
Почулося потріскування вітру. Аска встала, а її матір виринула зі своїх роздумів про насущне. Простір в центрі двору почав вигинатися та кривитися, поки не розірвався. 
Із розриву вийшли троє магів: дівчина, татуйований здоровань та коротун. А за ними вийшов ще один. 
Одітий він був у світло-багряний плащ на якому крім рун, не було якихось прикрас. Це було не дуже характерним для бундючних та хвалькуватих старців. Він був високим. На лиці була срібна маска розписана магічними надписами. 
Тісіанна обернулася і вже готувалася дістати меч із тіньового простору. Проте маг її зупинив. Він підняв руки у гору даючи знати, що не збирається нічого зробити.
Вітаю вас пані. – його голос звучав приємно, а у тоні не читалося ні каплі зверхності. – Вибачте, якщо ми зайшли без дозволу. Дозвольте представитися. Я архімаг Нерад, завідувач сяючою вежею, що знаходиться у Лайші,  формальній столиці диких земель. - на слові “формальній” він зробив наголос. 
Що ви тут забули, маг? - холодно відповіла жінка.
Я прийшов повернути свої артефакти. Бачете но, мої учні учора вдерлися, до вашого саду і мало не загинули. На щастя обійшлося. Проте є але. Вони загубили мої артефакти, які узяли без дозволу. Я би хотів їх повернути, якщо ваша ласка. 
Не знаю я про ніякі артефакти.
Проте знаю я. Вони знаходяться на другому поверсі у крайній лівій кімнаті, вікна якої виходять на сад.
Це була кімната Аски. Матір уважно подивилася на доньку. В очах ясно читалося, щоб вона негайно повернула речі магу. Проте дівчинка не спішила цього робити.
Ні. Вони тепер мої. Це була моя платня за порятунок. 
Платня кажеш. Гаразд. Тоді я викуплю їх у тебе.
Це злегка здивувало Тісіанну. Зазвичай маг би просто погрожував, казав би як усіх спопелить та іншу пафосну маячню. І це ще у ліпшому випадку. За своє життя вона бачила багато магів. Мало не кожен із них старався продемонструвати свою зверхність або силу. Вони рідко бували ввічливими.
Цей архімаг її здивував. Його одяг був майже таким же скромним, як і одяг учнів. Виражався він досить ввічливо, а у тон був дружній. Фальші у його тоні теж не було помічено. Схоже він справді збирався викупити свої артефакти.
Звичайний маг навряд би церемонився. Він би просто вломився у будинок, забрав би артефакти й просто пішов. Більш запальні чаклуни, могли ще й перетворити крадія у тварину.
Гаразд. З вас триста крон. По сто п’ятдесят за патерицю та сферу. Що скажете?
П'ятнадцять крон.
Надто мало. Я і так здешевила. Мені відомо, що мінімум такі речі коштують по п’ятсот за предмет.
Хмм. Твоя правда. Вони справді дорогі. А ще ти мала би знати, що не зможеш продати їх, як звичайний товар. Взагалі ти в принципі не можеш продавати без ліцензії, але опустимо цей факт. Я веду до того, ти не зможеш їх продати. Ніяк.
Чому це?
Бо в тебе нема навіть базової торгівельної ліцензії гільдії не кажучи вже про дозвіл на носіння магічних предметів. Ти нікому не змогла би їх продати. Ніхто не зможе купити це. А навіть якщо і зміг би, то навряд зміг би оплатити це, бо ціна надто велика для крамарів, які сюди приїжджають.
Це здивувало усіх. Навіть учнів мага. Аска не знала чого чекати від магів, а Тісіанна знала. Маги ніколи так не виражаються. Вони рідко коли бувають увічливими чи тактовними. Вони ніколи не аргументують свою думку, а просто тиснуть своєю владою та авторитетом. І тим більше жоден маг не торгувався би із дитиною за свої артефакти. 
Можу накинути ще п’ять крон. Разом буде двадцять крон. Згода?
Згода. - сказала дівчина. Аска погодилася з аргументами мага. 
Добре. І ще дещо. Якщо плануєш бути купцем, то рекомендую вчити не тільки математику, але й юриспруденцію. Знання законів критично важливе.
Та знаю. Спасибі.
Аска вже збиралася піти, але багряний маг зупинив її.
Вибач, я би хотів побачити твої сили. Мої учні описали те, як вони були врятовані. Я не міг не помітити схожість із проявом плоду тіні. Якщо твоя ласка, я би хотів це побачити. Обіцяю, що це залишиться у таємниці, між нами усіма. 
Така пропозиція не могла їх не шокувати. Аска кинула погляд на матір. Жінка деякий обдумувала його слова. Через хвилину напруженого чекання, Тісіанна ствердно кивнула доньці.
Аска повернулася до своєї тіні та зосередилася. Тіньовим зором, вона уважно подивилася, де лежать магічні артефакти. Лежали там де вона їх залишила. Чаклунські брязкальця досить легко були затягнуті у тіньовий простір. Вони швидко попрямували до тіні Аски, котра була порталом для повернення назад. 
Коштуп та куля плавно виринули із тіні. Аска це могла зробити швидко, але боялася побити предмети.
Маги були ошелешені. До такого вони не були готові. Багровий маг змахнув рукам. Артефакти спочатку засяяли, а потім зникли. Однією миттю пізніше предмети матеріалізувалися у його руках. 
Навколо місця де були предмети трава почала виглядати дивно. Якісь травинки почорніли, а якісь дивно погнулися. «магічне забруднення» - здогадалася Аска.
Справді цікава сила. Хотів би її мати. Шкода, що я уродився магом, але нічого. Для мене усе попереду.
Ахрімагу Нераде. – раптово сказала Тісіанна. – ви могли легко перемістити ці предмети до себе. Чому ви цього не зробили?
Ну я на відміну від своїх гидких колег, ціную чуже майно. Ваше помешкання просто би розпалося від магічного забруднення. Ну і також мені хотілося дізнатися про те чи чутки правдиві.
Які чутки?
Про те, що тут твориться. Злодюжки, яких ви перенесли тінню доволі балакучі. Вони постійно балакають про якусь темну силу, що накрила ці землі та прокляту садибу. Усе це привабило увагу церкву. Я гадаю, десь в кінці зими можна чекати на гостей з інквізиції.
Я їх не боюся.
Ну гонору вам не займати, пані. Проте раджу вам бути обережною та бути обережною. А також хочу вам запропонувати мій захист.
Ваш захист. Навіщо він мені? – у тоні матері Аска відчула скепсис. Ніби вона справді захиститися від інквізиції.
Все ж раджу згодитися. Чим більше дикі землі будуть заселятися, тим більше охочих пертимуться у ваш сад. Поки вам дуже щастило, але якийсь заїжджий архімаг може просто рознести усе тут та забрати усі магічні плоди та дерева. Знаю таких магів, яким в принципі начхати на все крім лише їм відомі цілі.  Моя маска добре відчуває природну магію. І хочу сказати, що у вашому підвалі її м’яко кажучи більше ніж я очікував. 
Жінка задумалася. Нерад вірно розсуджував, їм справді до цього часу непогано щастило. Неосвічені селяни та недосвідчені маги тут легко знаходили свою смерть. Проте його поява та слова усе міняли. Скоро тут будуть більш небезпечні люди. Ті хто захоче накласти лапи на їхні магічні плоди. 
Аска подивилася на матір. Вона обдумувала сказане магом. Видно було, що вагається. Одже знає ціну відмови.
Може підемо у дім – раптом сказала Аска. Вона вирішила, що у домі краще буде це обговорювати. Та й по магам було вино, що їхні мантії парять. І її до того ж теж спека припікає.
Справді. Чому б нам десь не присісти. Ще й вина можна випити.
Не відмовлюся. Ні від першого, ні від другого. – сказав архімаг Нерад. 
У домі усі важко розсілися  по двом диванам. Трьом молодим магам було трохи не комфортно. Проте Нераду було зручно. Він поводитися, як друг що гостює. 
Тісіанна роздала срібні келихи, та наповнила по вінця вином. Винятком була лише Аска у бокалі якої була вода. Цю несправедливість вона виправила доволі просто. Через тіні вона непомітно спорожнила бокал. Вода провалювалася у власну темряву. Коли вода непомітно покинула кубок, дівчина накрила кубок рукою аби була тінь через яку можна здійснити махінацію. Із темряви почало появлятися вино, яке робило таємну подорож із пляшки, через царство тіні аж до келеху дівчинки. Аска тримала свій келих біля себе, щоб мати не помітила підміни. Справедливість була відновлена.
Молоді чаклуни не впевнено пили. Нерад навпаки, твердо тримав бокал та смакував вино. По його погляді, було зрозуміло, що вино йому сподобалося. “Справді дивний чоловік. Навіть, якщо забути про те, що він маг”.
Аска і сама вирішила відпити трохи. Напій виявився приємним на смак та дуже солодким. Найсолодше, що вона до цього пила – це вода з медом та той напій, який мисливці подають кожного свята урожаю. Але вино не йде ні в яке порівняння. Воно більш солодке, має приємний присмак та кислинку. А ще від нього приємно паморочилося в голові, а тіло розслаблялося. Тепер руки не так нили, що було приємно.
Матір сиділа на кріслі та уважно усіх оглядала. Троє молодих чаклунів, ще більше напружилися, а маг у червоному поводився не вимушено. Нерад навіть насолоджувався атмосферою.
Скажіть – Тісіанна вирішила порушити напружене мовчання – навіщо ви запропонували мені захист? Що ви бажаєте отримати?
Багато чого. Але перш за все хочу отримати гарантію того, що така дорогоцінність не попаде до поганих рук. Наприклад до рук інших магів.
Хмм. Невже маги настільки не люблять одне одного.
Ну маги горді та на диво нерозважливі, що ви помітили на прикладі моїх учнів. Проте я ще надіюся ви посприяєте моїм дослідженням.
І як звичайна фермерка може вам допомогти?
Ну по перше, ви навряд звичайна сільська жінка. Звичайна жінка не вирощуватиме магічні дерева. Ніхто не вирощує магічні дерева після таємничого зникнення архімага Аліра. Ваші знання унікальні. 
І ви хочете їх отримати? Ви самі хочете накласти руки на ці знання?
Так, але для цього у мене є причини.
Які?
Архімаг Нерад відкинув каптур оголивши потворну голову. вигляд був такий ніби з його голови здерли шкіру, а на її місці виросла нова потворніша плоть. Він зняв маску, яка оголила людське місиво. Важко описати пошматоване лице, яке потім погано зажило. А ще важче було на нього дивитися. Аска навіть протверезіла від жаху, а її матір на мить втратила самоконтроль, але швидко відновила його. Шкіра на його шиї дала зрозуміти, що так виглядає усе його тіло.
Юних магів це теж шокувало. Схоже вони теж бачили його без маски в перше. Татуйований маг дивно витріщався і не знав, що сказати. Дівчина зойкнула та відвернула очі. Коротун вирішив просто запити жах. Прикладу коротуна послідувала й Аска. На диво, вино непогано допомагало.
Деякий час усі просто мовчали. Ніхто не знав, що сказати. Вони не знали, що сказати.
Нерад відпив від келиха ще трохи вина. Його не рівні губи торкалися келиха та робили пару ковтків. Після цього він нову одів маску та накинув каптур.
Як ви бачите, я далеко не красень. Крім страшного обличчя я ще й постійно відчуваю біль. Терпимий, але біль. Єдине, що підтримує у мені життя – це декілька плодів живого вогню. Його цілющі властивості допомагають мені впоратися із цим. Але будь-яке застосування магії ослаблює дію плодів. Тому я регулярно відпочиваю у їх цілющому полум’ї. 
Як це – раптом промовила матір Аски, але Нерад її перебив…
Мав я дурість попертися колись до кордону верещащого лісу, по слідах архімага Аліра. Хотів дізнатися, що з ним сталося. Та й його секрети були неймовірно ласими для мене. Але …
Вас піймали ельфи, - раптом сказала Аска. Вона пригадала дещо прочитане із тієї книги, яку прагнула забути. – вони здерли з вас шкіру та прибили до дерева. 
Так. усе було саме так. – сказав із певним болем. Перед його очами пролетіли декілька болючих митей. Нерад допив свій келих. - Ельфи неймовірно жорстокі. У них не має ні крихти милосердя до людей. Вони швидші, сильніші. Вони думають, що це дає їм право зневажати людей, та ставитися до них як до комах. Не знаю яке у них там суспільство, але навряд я би там хотів жити.
Так, це правда. – тихо, ледь чутно сказала Тісіанна. Аска єдина, хто це почула, і може Нерад.
Ви знали, що вони прибивають людей спеціальними цвяхами, які безперервно посилають відчуття болю прямо у мозок. Або те, що ельфи уміють здирати шкіру не убиваючи людину. Якщо ні, то тепер знаєте. Я був не далеко від кордону із верещащим лісом. Ельфи просто напали та викрали мене та декілька десяток селян. Як виявляється, ельфи люблять робити рейди у глиб сусідів, для захоплення нових жертв. Вони люблять крики, а ще більше люблять поповнювати хор криків новими голосами. 
Це дуже сильно розходилося із тим, що писало у книжці. Там ельфи поставали, як благородні захисники своїх земель, що карають порушників. А тут він вона чує, що ельфи це народ маніяків які обожнюють крики та біль. 
Я висів на одному із тих гігантських дерев сім днів. Я не міг спати через неймовірний біль, хіба втрачав свідомість. Я регулярно чув те, як ці вилупки сміялися та казали, які гарні у нас голоси. Регулярно бачив, як біля мене, на сусідніх деревах, прибивали нових нещасних. 
Як ви вибралися? – тихо промовила Тісіанна. Як не дивно, історія справила на неї враження.
Зібрав рештки сили і телепортувався. На щастя недалеко від кордону я сховав свій фургон. У ньому були плоди цілющого вогню. Якби не вони, я би помер. Більшість магів ставляться до магічних плодів лише, як до реагентів або компонентів. Називають їх примітивними. І мене називають примітивним, бо я до диких чарів ставлюся серйозно.
Зрозуміло. То ваша мета зцілитися.
Не тільки. Я працюю над гібридною магією. Прагну поєднати ману та природні чари. 
Це інтересна мета – сказала Тісіанна із зацікавленням. І то не прихованим зацікавленням. – але я щось не бачу зв’язку.
Я хочу мати силу, що знищить цих гостровухих вилупків. Я хочу їм відплатити. Проте я реаліст. Я знаю, що ельфійські відуни на пару голів вищі за будь-якого архімага, хоч і користуються вони тільки природніми чарами, а їхні рефлекси, сила та ремесла на вищому рівні ніж у нас. Тому я вирішив діяти не стандартно і працюю над гібридною магією, яка би могла добре працювати у місці, де багато диких чар. Та й потенціал у такого чаклунства значно вищий. Можна позбутися забруднення від мани і стихійного обмеження диких чар.
І тому вам потрібна я.
Так, із мисливцями я не зміг вийти на контакт, а дослідження диких чар серед магів дуже примітивні та поверхневі. То ви погодитеся мені допомогти?
Так. – майже моментально сказала Тісіанна. – я вам допоможу. Поділюся із вами усім що на маю думку вам знадобиться, але не надійтеся, що я зроблю це за просто так. Як мінімум ви поділитися результатами своїх досліджень.
Я не проти. 
Тоді домовилися. А ще можете мені позичити цих невдалих грабіжників. Мені треба помічників для того аби підготуватися до свята урожаю. Тоді я звільню руки і зможу вже завтра з вами почати працювати. Але кажу зразу, жодної магії. Сад мені потрібний цілим та не ушкодженим.
Домовилися. Дітки ви на тиждень станете фермерами.
Юні маги вже успіли відійти від шоку, та почали виражати не задоволення. По їх зніженим тілам та бездоганним долоням, було видно, що вони палець об палець не ударили. Це і не дивно, бо чаклунські роди не славилися своїми багатствами та не любили важко працювати. 
Але учителю, - промовив коротун - ми маги. Ми маємо навчатися, а не копати картоплю.
Навряд ти копатимеш картоплю. Як-не-як тут для грядок замало місця, а плоди збирати не важко наскільки я знаю. Та й як покарання за викрадення моїх артефактів годиться. За законами Хайгари, злодії або сидять у карцері місяць, або працюють на виправних роботах десять днів.
Не зовсім. Місцевий констебель сказав, що злодіїв, які виломлюватимуться у сад він відправлятиме на каторгу. Разом із їх сім’ями та родичами. Надто вже його дратували постійні вторгнення та смерті людей.
Розумію. Може варто повідомити констебля про випадок.
Після слів про каторгу юні маги одразу почали демонструвати готовність працювати на благо господарства. Ніби у них був вибір.
Перш ніж покинути їх, Нерад розмістив спеціальну пентаграму на деякому віддалі від їхнього дому. Через неї він легко зможе телепортуватися сюди. Минулого разу орієнтиром для телепортації були його артефакти.  
Було дещо, що не давало спокою Асці. Материна згода. Вона надто легко погодилася на пропозицію мага. Дівчинка розуміла, що це у матері заграло щось особисте. Можливо вона незабаром дізнається причину. Щось їй підказувало, що так має статися.