Розділ 14. Новий погляд на речі

Довга тінь звивалася навколо дерева Тінь Аски. Вона сиділа під ним, закривши очі дивлячись на усе через свою тінь.

Це було ще одне розчарування дівчини. Вона чекала, що коли вона дивитиметься, крізь тінь, то вона відчуватиме щось незвичне, на подобу того, як душа покидає тіло. Натомість нічого не було. Ні відриву тіла від душі, ні ще чогось такого. Дивитися через тінь було для неї, як дивитись крізь підзорну трубу, яку їй якось показав Касим. Вона навіть тіло своє відчувала, і те як воно затерпає. Це заважає їй концентруватися.

Але були й несподіванки. Деякі речі та явища вона почала бачити по іншому. Наприклад тіньове дерево. Колись, для її очей, воно було дивним деревоподібним маревом із чорного туману. Зараз же воно постало перед нею в іншій подобі.

Стовбур його був, як щире срібло вкрите чорними тріщинами та вибоїнами. Чорні, як ніч, листки увінчували срібні крони. Дерево просто було видно. Воно не світилося чи було освітлене. Його істинна подоба просто сприймалася дівчиною і все.

Деякі дерева теж змінили вигляд в її погляді. В основному в гіршу сторону. На дерева сонця та світла стало нестерпно дивитися, як і на їх плоди. Їх образи розпливалися та поступово вивітрювалися з памʼяті. Матір її заспокоювала:« Це нормально. В мене теж так було. З часом тобі відкриються й інші стихії й ти знову зможеш нормально дивитися на вогонь». 

Останній час дівчина старалася уникати зайвого сонця і світла. не дивлячись на спеку вона вкутувалася ганчірками. Ці тижні вона б здавалася усім дивачкою, але всі у диких землях та околицях були зайняті обраною та різноманітними гостями, що почали прибувати. 

Геллі. Вона не виходила із голови в Аски. Це дерево було неймовірною згадкою. Дріадова яблуня була одним із не багатьох балакучих дерев. Проте усі ці дерева спілкуються шляхом телепатії та генерують на пів розумну балаканину. Але в ту ніч дріадова яблуня показала повноцінне мислення, як у звичайної людини. Ще підозрілішим було те, що про неї знає Ламберт.

Усе до чого дівчина могла тільки додуматися аби розбудити дерево вона зробила, але Аска так і не змогла нічого зробити. Воно продовжувало вести лише майже усвідомлені бесіди, але було і ніякого сяйва. Вона і нашіптувала ім’я у різний час доби й приносила вино та й навіть почала співати. Все було марно без правильного способу. Лиш матір знала, як пробудити Геллі. “А питання, що до того, як пробудити дріадову яблуню закінчиться незручними запитаннями від матері”. Тому вона відклала це питання до кращих часів.

Роздуми про це наштовхнули дівчину на цікаве припущення. Може й інші розумні дерева можна пробудити. Їй це теорія видалася цікавою, але перевіряти її не стала. Їй навіть не вдалося пробудити Геллі, а у її свідомості вона була впевнена. “Спроба навпомацки пробудити інші на пів розумні дерева це просто трата часу”.

Аска вирішила зосередитися на дослідженні самого дерева. Напевно вперше у житті, вона настільки уважно оглядала стовбур дерева. 

Огляд стовбура дав результат. У низі стовбура були дивні коріння. Замість того, щоб рости у різні сторони, коріння обплело щось навколо, ще дуже грубо, утворюючи грубу та не дуже рівню  кулю.”Як я колись цього не помічала”. Постукавши по обплетеній сфері, дівчина почула глухий звук. Од же вона у середині була порожня. Це було дивно. « Може там в середині щось є?»- подумала Аска. Тіньовий зір показав, що вона права. Правда дістати це щось вона не могла. Річ ніби сама опиралася її чарам. Був лише один спосіб дізнатися, чи там щось є. Розрубати коріння. 

Вона задумалася над цим. Чи вартує це. Чи варто через свої корисливі припущення калічити дерево? Над цим вона не довго задумувалася. Було прийнято рішення давати спокій Геллі. 

Вона вирішила відкласти це до того моменту, коли зможе краще опанувати своїми новими уміннями.