Розділ 9. Гомін про ельфів

 В Диких землях з'явився маг. Знову появився. Попередній покинув ці краї, разом із колишнім намісником, після смерті його сина. Ніхто вже і не очікував, що один з адептів таємного мистецтва тут оселиться. Але це все-таки сталося. 
Ще більше здивування викликало те, що він отримав офіційний королівський дозвіл на зведення тут чаклунської вежі та можливість брати учнів. Саме по собі це звучало незвично, бо король Герон ненавидів магів та з самого початку свого сходження на престол із ними активно боровся. Цю новину обговорювали не тільки в Диких землях, але й усіх куточках Хайгари. Народ, знать та решта могли лише гадати, що змусило короля ухвалити таке рішення. Аска теж роздумувала над цим, але не надто сильно. 
Дівчина сиділа за столом у своїй кімнаті. Ранкове сонце приємно заливало оселю ніжним світлом. Стосик, книг, які Аска недавно перечитала,  вже чекали свого повернення на полицю. Різні путівники та книги з історії, математичний довідник та інші книги, які вона вже колись прочитала. Але дивина якась сталася. Аска не змогла багато чого нового запам'ятати. Нові книги теж не лізли в голову. Крім декількох сторінок книги про ельфів, яку дівчина прочитала перед тим, як піти на сонцеворот минулого місяця, дівчина нічого не запам'ятала. Все інше майже не запам'яталося.
Біла палітурка книжки, яка біла підозріло дешевою, манила Аску. Але вона не могла просто так взяти й відволіктися на неї. Слова Касима про те, що треба готуватися, Дівчина сприйняла серйозно й останній місяць налягала на усі хоч трішки корисні книги. Проте чогось безрезультатно.
“ Може я занадто стараюся. Раніше я це робила не вимушено та з певною легкістю на душі, а зараз я зі шкіри лізу, ніби від цього залежить життя. Може мені трохи відпочити від читання. Мама казала, що нині мене не треба та й погода гарна. Може мені просто трохи вийти, прогулятися…і прочитати ту книжку про ельфів. Чому б і ні”.
Останнім часом матір мало, що просила робити Аску, хіба іноді годувати Айкрона м'ясними яблуками та з іноді чистила за ним. Демігрифи на диво, добре стежать за собою. Тому дівчина багато часу читанню книг, але мало виходила з дому. 
Погортавши ще трохи путівник по Багаторіччю, розглянувши ілюстрацію вільного міста Ротенбург, Аска закинула в торбу книгу про ельфів та трохи сушеного м'яса, та вийшла трохи прогулятися. Проте не зразу. Спочатку вона навідалася до альтанки саду, де в цій порі відпочивала матір. 
Тісіанна розкинулася на лежанці, попиваючи вино ніжно рожевого кольору зі скляного графіна. Легенький вітерець колихав її чорне волосся та пестив ноги, з яких вона зняла високі черевики, які так любила носити. Помітивши доньку, жінка повернула голову:
Кудись зібралась? - сказала матір трохи безтурботно. Вона зрозуміла, що, дитина хоче піти трохи прогулятися. 
Та так, піду собі до річки трохи.
Добре. Нині гарна погода. Завтра вже приберемо в саду та наведемо лад в магічному саду. Так то роботи зараз по домі не багато.
Це Аска й так знала. Однією із найбільших таємниць для неї було неймовірне уміння робити багато речей в різних місцях одночасно. Поки Аска десь підмете, матір приготує їжу та згребе все листя в іншому кінці саду. “ Містика не інакше”. 
Тоді я пішла. - Сказала дівчина та пішла до річки.
Повернися до обіду. - кинула вона в слід. 
Кожного разу, коли Аска хотіла усамітнитися та побути на одинці зі своїми думками, вона йшла до одного місця. Спочатку вона йшла до моста, після чого йшла на вверх по течії в сторону гір, до невеличкого лану. Так, крім скель і трави, біля річки росло велике дерево, яке відкидало велику приємну тінь. Під цього його довгими гілками, Аска знайшла прихисток, коли перший раз хлопці кидали в неї колючки та жахливі образи. “колись я була слабшою. Колись мене били. Тепер я усіх лупцюю. Більше я нікому не дозволю мене ображати просто так”.

Тут вона почувалася в безпеці. Дерево було для неї такою ж опорою, які й матір. Воно їй допомагало думати, концентруватися, та й в цілому біля нього їй якось легше дихалося. Саме тут вона вирішила прочитати книгу про ельфів. 

Вона вирішила почати книгу, яка так довго відкладала. Книга манила її, шепотіла у вісні, іноді навіть снилася. І то не дивно. Пару місяців тому, Аска навіть нічого не чула про ельфів, а тепер у неї те, що може їй дати відповіді на деякі запитання. Особливо її цікавість розпалили емоційні відмови матері на хоча б якісь запитання про них. 

Талмуд виявився величеньким. Коли він був в окремому згортку і книгою про війну, вона думала, що вони приблизно одинакові. Проте книга про ельфів була трохи більшою. Дівчина давно вже втямила, що скоріш за все книга коштує більше ніж шість крон. Може навіть усі сорок крон, а це одне дитинча демігрифа. Щедрість Касима виглядала дивною, а її платня більш символічною.

Вмостившись зручніше під деревом зручніше, вона дістала книгу із торби. На дотик вона приємною та запах видавав у ній новизну. Свіжий друк. Навіть місяць лежання на полиці, а до того невідомо скільки лежання у скрині гендляра, не вивітрив цей запах. 

Така деталь була ще підозріліше. Зазвичай книги які вона купувала з матір’ю були доволі старими, деякі навіть пару разів реставрували. На сторінках досить часто зустрічалися плями кави чи вина. По одній книжці Аска здогадалася, що скоріше за все вона була остання річ, яку побачив колишній власник. Книгу було важко читати через червоні плями, тому дівчина не змогла її дочитати. Новизна цієї книги тільки ще більше підкріпило підозрілість дівчини. Касим щось приховував. Жоден купець не зробить знижки на нову вишукану книгу просто так. 

Ці висновки тільки ще більше розпалили цікавість Аски, але разом з нею прийла легка параноя, яка вже давно була звичною для неї. 

Розгорнувши книгу, вона заспівала шелестом нових сторінок. У ніс вдарив приємний запах нового паперу та свіжих чорнил. Цим запахом вона могла цим запахом насолоджуватися вічно.

Титульна сторінка зустріла її ілюстрацією двох ельфів, дивовижних істот та дивного дерева, білого як сонце. Аска уважніше розглянула їх. Пропорції тіла виглядали дивно для неї, але у них було щось естетично привабливе для неї. Довгі вуха їй чимось нагадало листки верби. Загострені риси обличчя чимось були схожі на ті, яка мала матір.