Розділ 30

Першою прокинулася Діана. Вересневе сонце залило кімнату світлом. Дівчина згадала все те, що відбулося вчора. Віктор, фільм, ніч. Діана зітхнула. Що їй робити? Поводити себе так, наче нічого не сталося? Не варіант . Спробувати пояснити все Віктору? Жахлива ідея.

Вона перевела погляд на юнака. Той мирненько сопів, а промінці сонця лоскотали його обличчя. Діана посміхнулася сама собі.

«Хай спить», – подумала вона та спробувала безшумно вибратися з Вікторових обіймів.

– Куди ти? – хриплим і сонним голосом запитує Вік. Тихо вилізти з ліжка не вдалося.

– Уже нікуди, – відповідає Діана та залазить назад під ковдру.

– Ранок дійсно добрий, – каже Віктор, та притуляє до себе Діану. Вона мовчить. – Як ти?

– Не знаю. Мені потрібна пауза. Не хочу приймати якісь рішення на гарячу голову.

– У Японії організовують турне. Невеличке. Мене туди запрошували. Думаю, організатори не будуть проти, якщо ти теж приїдеш. Якщо хочеш, я поговорю з ними та ми поїдемо разом.

– Так… Їдьмо разом, – відповідає Діана. – Може хоч так вдасться втекти від цього хаосу.

– Думаю, тобі потрібно прийняти цей хаос.

– Прийняти та жити з ним?

– Прийняти як належне. Якщо ти його приймеш, він вже не буде таким страшним і тобі не доведеться тікати.

Діана гмикнула.

– Давай вже вставати з ліжка, – пропонує Діана.

– Ти кудись поспішаєш?

– Ні.

– От і я не поспішаю. Коли нам іще випаде можливість провести ранок отак ліниво?

– А тренування? Я давно не була на ковзанці.

– Ми підемо на ковзанку. Але не зараз. Трохи пізніше.

Діана не відповідає нічого. Вона притуляється до Віктора, заплющує очі. Він правий. Їм немає куди поспішати. Діана розуміє, що не все втрачено. Якщо все буде добре, вона зможе виступити на етапах Гран-прі, на інших змаганнях. Те ж саме турне Японією… Це хороша ідея. Хоча б просто тому, що є можливість вирватися. Так, саме це їй і потрібно: щільний графік, переїзди з готелю в готель, нові люди, нова публіка. Саме те, щоб не думати про те, що залишилося у Києві. Бо тут вона залишає весь жах. Але що буде, коли вона повернеться?

– Я хочу їсти. Вставаймо, – каже Діана, сідаючи на ліжку.

– От що тобі так не йметься? Ти часто можеш дозволити собі валятися у ліжку до обіду?

– Я так не звикла, – каже Діана та встає. – Вставай. На нас чекають великі справи.

– Ти серйозно?

– Цілком.

Не очікувано для Віктора, Діана стягує з нього ковдру. Юнак підскакує, тягнеться за ковдрою.

– Куди? – вигукнув фігурист.

– Підіймай твою п’яту точку з ліжка! – каже Діана та виходить з кімнати.

«Вона намагається витягти мене з ліжка, а не навпаки. Це вже краще. Її рішучість повертається», - думає Віктор та таки встає з ліжка. Вік йде до ванної, Діана залишається стелити постіль. Тепер її подушка пахне Віктором. Вона сідає на ліжко, прислухується до звуків з ванної. Їй не віриться, що у цій квартирі є ще хтось, окрім неї.

– Може сходимо сьогодні туди… – не впевнено каже Діана, заходячи на кухню, де саме готував каву Вік.

– Про що ти? – запитує Віктор, знімаючи турку з кавою з плити.

– Підемо сьогодні та подивимося на зорі, – нарешті вимовляє Діана. – І я не маю ніякого бажання йти сьогодні на ковзанку.

– Ні, почекай, ти дійсно не хочеш йти на ковзанку, чи мені почулося? – запитує Вік, ставлячи перед Діаною філіжанку кави.

– Ти все правильно почув, – відповідає Дівчина. – Але сьогодні ти з дому мене не витягнеш.

Віктор дивиться на неї поглядом, повного нерозуміння.

– То якого біса ти стягнула мене з ліжка так рано! Ні, ми підемо на ковзанку, раз ти мене розбудила!

– Десята ранку? Це таке рано?!

– Ну, якщо враховувати те, що я можу прокинутися й о дванадцятій, то це рано.

– У такому випадку, ти сам напросився, - каже Діана, хитро посміхаючись. – А на зорі звозиш?

– Зводжу, – відповідає Віктор, відпиваючи ковток кави.

***

На вулиці холодно. І коли у травні ти розумів,  що потім буде тепліше, то зараз розумів, що тепліше не буде, і може це твоя остання ніч у цьому розі під зорями. Скільки ж часу Діана загубила з Данею! А могла ж насолоджуватися життям з Віктором. І тоді б не було цього пекла! Вона б виступила на Кубці України, зайняла б перше місце… Але зараз вона має тільки скандальну славу. Добре, що батько Віктора працює у прокуратурі. Бо якби не він, то на змаганнях вона не змогла б виступати років десять.

Віктор притяг велику ватну ковдру та величезний термос з жасминовим чаєм. Вони розпалили вогнище. Це було так добре: сидіти у теплі, дивитися, як язики пламеню намагаються піднятися все вище та вище, вдихати прохолодне повітря, у якому змішалися запахи сіна, зів’ялого листя та диму, слухати тріскотіння хмизу, та смажити маршмелоу. Діані на мить здалося, що вона повністю відімкнулася від зовнішнього світу. Хоча ні, не здалося, бо вона таки відімкнулася. Зараз вона слухала Вікторову легенду про давньоримського бога Марса.

- Розлючений та неприборканий бог Війни Марс шанувався як батько великого та войовничого римського народу, чия слава Почаїв з засновника міста Риму (згідно з переказом, близнюки Ромул і Рем були синами Марса). Завдяки заступництву могутнього бога Війни, римляни здобували перемоги над сусідніми племенами, а потім й іншими народами. Після смерті Ромула і його возвеличення до божества, з'явився бог Квірін, у якого перетворився Ромул, ставши, таким чином, двійником Марса. Трійці богів - покровителів військової доблесті й охоронців римської держави - Юпітеру, Марсу и Квіріну присвячувалися спеціальні жертвоприношення, до них зверталися з проханням про перемоги в битвах. На честь Марса було названо третій місяць року. На початку місяця проводились кінні змагання, присвячені богу Марсу. У цей день чоловіки дарували своїм дружинам подарунки, а жінки - рабиням, а жерці проводили спеціальні обряди. Крім цього, Марс вважався хранителем полів і стад від шкідників і вовків, тому йому приносили жертви хлібороби та пастухи. Але, найбільше переважала військова міць Марса, коли полководець вирушав у похід. Він йшов до храму Марса та, потрясаючи священним щитом и списом бога, звертався до нього, закликаючи: "Не спи, Марсе!". Незмінними супутниками Марса в бою були - його дружина Нерієна (сила), Паллор (блідість) и Павор (жах). Дочкою або сестрою Марса були богиня Війни Беллона (від латинського слова беллум - війна).