Розділ 28

Вірі коштувало не малих сил привезти Даню до Києва. Той був категорично проти, але їй все-таки вдалося його вмовити. У перший день кубку України Віра потягла його на студію, де вони зустрілися з Владом. Бек-вокаліст точно знав, що робити. Той вже не один раз рятував співакові життя, й хвилювався не менше Віри. Здавалося, що те інтерв’ю обговорюють всі кому не ліньки. А саме так і було.

– От ти скажи мені, на хіба ти таке наговорив на тому інтерв’ю?! – гаркнув Влад, варто було їхнім поглядам зустрітися.

– А тобі яка різниця?! – крикнув у відповідь Даня. – Мене це все дістало!

– А Діана що тобі зробила?! Вона ні в чому не винна! Для чого ти так жорстоко з нею?! – у розпачі вигукнула Віра. Їй було настільки шкода дівчину, що менеджер ледь стримувала сльози.

– Та мені байдуже на Діану! Чуєте, байдуже! З нею було добре! У мене є ціла купа грошей! Вона від мене нікуди не дінеться! Відкатає свій Кубок України, та прибіжить відразу. Бо куди вона без моїх грошей?! – прокричав Даня, а потім гепнувся на диван, закинувши ногу на ногу.

Ні Влад, ні Віра не знали, що відповісти. Він же завжди з такою теплотою та захопленням розповідав про Діану! Ніхто з команди не вірив у те, що наговорив Даня, бо він не міг такого наговорити. Ці слова ніяк не в’язалися з образом співака.

– Він не в собі, – нарешті каже Влад. – Він на якомусь наркотику. Подивись, як зіниці розширені.

– Для чого ти їх вживаєш? – питає Віра.

– Серйозно?! Почнемо з того, що моє життя – повне лайно! Я сам обрав кар’єру співака, працював… І що в результаті?! Я отримую купу хейту, мої треки, у які я вкладаю стільки сил та часу, не ротуються! Просто все марно! І якщо до цього я ще якось тримався на плаву, то після турне все пішло на дно! Я намагався себе врятувати, а марно! А ви до мене чіпляєтеся за наркотики! Та мені вже байдуже, що станеться зі мною, чуєте?!

Даня волав так, що Влад та Віра ледь стримувалися, щоб не затулити вуха руками. Важко дихаючи, Даня вилітає зі студії, дзвонячи Денису. Через мить оговтавшись, Влад та Віра вилітають за Данею зі студії, але він співака й слід похолов.

Наступну ніч Даня теж провів у клубі. Алкоголь, наркотики… Він уже не тверезий протягом трьох діб. І йому байдуже. Бо хоч під дією тих речовин він відчуває себе живим. У нього хоч на короткий проміжок часу все добре. Такий легкий спосіб забутися. Бажання працювати остаточно зникло. Для чого працювати на студії до сьомого поту, коли все марно? Але ж це Даня думав, що марно. Якби він сьогодні поставив крапку в історії з наркотиками, то нічого б жахливого не сталося. Доля дала йому ще один шанс, але той його успішно пропустив.

У другий день Кубку України Даня згадав про Діану. Тут же з’явився Денис, який дав йому ту ж таблетку, що й у Львові (для гарного настрою) та повіз юнака до спорткомплексу, де проходили змагання. Він зайшов через боковий вхід. Даня майже відразу знайшов дівчину. Зараз вона виглядала у його очах отим комаром, що дзижчить над вухом уночі. Він відчув непереборне бажання вдарити її. Чому, сам не знав, просто захотілося. Якби не Віктор, який вступився за неї, то може дівчина б знялася зі змагань. Після цього він спостерігав за її прокатом. Цікаво, якби не наркотик, що б він відчув до дівчини у цей час? Бо зараз він відчував відразу. О, її дискваліфікували? Ну що ж, її проблеми! Доки дівчина розгублено роззиралася на ковзанці, хлопець вийшов.

Вечір Даня провів у клубі разом з Денисом. Скільки він тоді алкоголю випив? Телефон розривався від дзвінків Віри, та Даня його вимкнув. Він повністю від’єднався від реального світу. Він тут, танцює, з келихом у руці, та його нічого не хвилює. Як добре.

А на наступний день, Даня разом з Денисом, прийнявши таблетку для «покращення настрою», поїхали кататися Києвом…

***

Діана з батьком їхали по Хрещатику. Тиха музика у машині розслабляла та заколисувала. Повз проїзджали авто, по тротуарах йшли люди. Діана, не помітивши, замилувалася вулицею. Усі казали, що Київ – це брудне місто. Багато автомобілів, офісні вишки… Діана ж так не думала. Для неї це місто було «швидким». Тут весь час вирувало життя, і хоча Діана не любила скупчення людей, серед цього потоку їй було добре. Тут вона відчувала себе потрібною.

А далі події розвивалися дуже швидко. Миттєвий спалах, Діана рефлекторно затуляє голову руками. Авто заносить убік, на тротуар, люди кричать та розбігаються у різні боки. Діана втрачає тяму…

***

–Вона житиме… Це чудо… Як тільки вона залишилася живою, та ще й без серйозних травм… Це загадка…

До вух дівчини доноситься чийсь голос. Так, відлунням, наче у печері. Лунають чиїсь кроки, зачиняються двері. Знову тиша. Дівчина напружила мізки, щоб згадати хоч щось. Спалах… Аварія… Крики… Пустота…

«Батько!» – відразу згадалося дівчині. Діана ледь змогла розплющити очі. Чорт… Світло… Біле, сліпуче, лікарняне світло!

– Чорт! – пошепки вилаялася вона, автоматично потягнувшись рукою до голови.

– Діано! – почула вона поруч мамин голос.

– Де батько? – ледь змогла вимовити юнка. А у відповідь тиша. Мати опускає голову. Ні, цього не може бути! Чи може? – Не вижив? – шепоче Діана, не розплющуючи очей. Звісно, не вижив. Медсестра права: це чудо, що вона взагалі живою залишилася.

– Діано… – шепоче її мама та сідає поруч. Та дівчина дивиться на білу стіну та згадує той жахливий день. Було ж усе добре! Вони з батьком їхали додому. Просто, чорт забирай, їхали! А якийсь придурок на шаленій швидкості не впорався з керуванням.

– Хто то був? Хто нас збив? – усе так же тихо запитує Діана. Їй потрібно це знати! Звісно, легше від цього не стане. Але час не вернути, що є то є. Їй все одно треба знати, хто той покидьок!

– Можливо ти про нього чула… – тихо шепоче мама. – Не знаю, чи чула ти про нього… – вона на мить замовкає, витирає сльози. – Його звати DANIEL… Він співак… Може чула про нього.

Діана нічого не відповідає. Але у душі вирують емоції. На мить їй здалося, що вона от-от розірветься від їх надлишку. О, вона проклинала цього юнака! Тепер дівчина його ненавиділа! Цей самовпевнений Даня! Уважає, що раз він зірка, то йому можна абсолютно усе?! Дурень… Мерзотник..